Термінольоґія (с. 1), українське імя (с. 2), затемненнє понятія української національности (с. 3), звичайна історична схема (с. 4), спори про самостійність (с. 5). Нинїшня українська територія (с. 6) і численність українського народу (с. 7), еволюція української народности (с. 8), фізичні прикмети території (с. 9) і вплив їх на кольонїзацію (с. 11); хвилювання кольонїзації (с. 12), їх значіннє в еволюції українського житя (с. 13), формованнє українського етнїчного типу (с. 14), доля народности (с. 15). Основні принціпи дослїду української історії — державність і недержавність (с. 16), перевага внутрішньої історії над зверхнею (с. 17), відносини ґльотики й археольоґії до історії (с. 18), початок історичного житя (с. 19), подїл на періоди (с. 20), загальний проспект праці (с. 21).
Археольоґічні слїди житя на українській території:
Українська територія в останнїх ґеольоґічніх формаціях (с. 21), клїматичні зміни (с. 22), ледова доба (с. 23), роспростореннє ледівця і його вагання (с. 24), впливи ледової доби на житє (с. 25), початки людського житя (с. 26), слїди ділювіального чоловіка на заходї (с. 27), його побут (ст. 28), слїди палєолїтичної культури на Українї (с. 29), важнїйші стації (с. 30), палєолїтична культура (с. 31). Неолїтична культура (с. 32), її роспростореннє на Українї (с. 33), важнїйші огнища — осади київські (с. 34), середнього Поднїпровя (с. 35) й иньші (с. 36), „передмікенська культура“ (с. 36). Неолїтична техніка (с. 37) і господарство (с. 38): духовий розвій — елєменти артистичної творчости (с. 39), культ небіжчиків (с. 40), похоронні типи (с. 41), роспростореннє деяких культур (с. 43), культура глиняних мазанок, т. зв. передмікенська (с. 44), антропольоґічний тип людности (с. 46). Початки металїчної культури: мідь (с. 47) і бронза (с. 48), питаннє про бронзову культуру на Українї (с. 49), її переходовий характер (с. 51); початки зелїзної культури (с. 52), переходові типи (с. 53), похоронні поля (с. 54–4), культура північної України (с. 54), культура степова і передстепова: течія антична (с. 55) і азійська (с. 56), „скитсько-сарматський“ тип (с. 56), ґотський стиль (с. 57), словянські типи (с. 57–8), слїди Тюрків (с. 58); антропольоґічний тип людности (с. 59).
Справа етноґрафічної приналежности людности:
Проби лїнґвістичного освітлення (с. 60), питаннє про індоевропейську правітчину і пра-культуру (с. 61); теорії індоевропейської правітчини (с. 62); „індоевропейська раса“ (с. 63), мішаннє типів (с. 64), неґативність результатів для нашої території (с. 65), комбінований історично-лїнґвістичний метод (с. 66). Діференціація індоевропейської родини (с. 67) й виріжненнє словянської ґрупи (с. 68), словянсько-литовська спільність (с. 68–9) і словяно-литовська територія (с. 69), границя західня — ґерманська (с. 70) і східня — фінська (с. 75), границя словяно-литовська (с. 74); традиція дунайської правітчини (с. 75), теорія карпатської правітчини (с. 76). Перші історічні звістки про Словянство (с. 77), імена (с. 78); діференціація Слованства (с. 79); східно-словянська правітчина (с. 89), словянська кольонізація на нашій території перед міґрацією (с. 81), культурна еволюція сеї теріторії (с. 82), культурна еволюція словянської правітчини (с. 83).
Чорноморські торговельні факторії (с. 84) й грецька кольонїзація (с. 85); Мілєт і иньші метрополії (с. 85–6), розвій кольонїзації (с. 86–7). Значнїйші грецькі осади: Тіра й її околиця (с. 87), Березань (с. 88) і Ольбія (с. 89), Каркіна і Керкініт (с. 91). Херсонес (с. 92), понтійська (с. 94) і римська протекція (с. 95), візантійська доба (с. 96). Полудневе кримське побереже (с. 97). Пантікапей (с. 97–8), Фанаґорія і Танаїс (с. 98), Боспорське царство (с. 99), жидівська кольонізація (с. 100). Грецька чорноморська торговля (с. 101) і господарство (с. 102), культурні впливи їх на чорноморську і дальшу людність (с. 103).
Степова людність:
Перші звістки (с. 105); перекази про Кімерійцїв (с. 106); Скити (с. 107) і їх мандрівка (с. 108), Геродотова Скитія (с. 109): національність Скитів, Сарматів і Алянів (с. 111), культура й побут Скитів (с. 112), релїґія (с. 113), похоронний обряд (с. 114), державний устрій (с. 115). Нескитські народи античних джерел: Неври (с. 116), Андрофаґи-Амадоки (с. 117), Мелянхляйни (с. 118), Будини (с. 118–9). Упадок Скитів (с. 119–26); мандрівка Сарматів (с. 121), їх племена (с. 121–2), побут (с. 123). Аляни (с. 124) і їх побут (с. 125), їх останки (с. 126).
Західні краї:
Тракийська кольонїзація (с. 127), Гети (с. 128) й Даки (с. 129), римська окупація (с. 120–130), карпатські народи: Беси, Койстобоки, Карпи (с. 131), їх національність (с. 132); тракийська культура й побут (с. 134); останки тракийської кольонїзації — румунське питаннє (с. 125). Бастарни (с. 136). Слїди кельтизма в карпатських і дунайских краях (с. 137).
Східно-ґерманська міграція:
Перші симптоми (с. 140), мандрівка Ґотів (с. 141), Ґоти на Чорноморю (с. 143), їх розселеннє і племена (с. 144), Ґоти в Дакії (с. 145), їх походи на римскі землї (с. 146); Германаріх і Германаріхова лєґенда (с. 149), „Дніпровий город“ Ґотів (с. 149).
Турецько-фінський похід:
Загальний погляд (с. 156), вихідна точка (с. 151); Хун-ну і Гуни (с. 159), їх етноґрафічна приналежність (с. 153); Гуни в Европі і їх похід (с. 154), погром Ґотів (с. 155), їх останки на Чорноморї (с. 156). Гунська держава й її упадок (с. 157). Болгарська орда (с. 158), її мандрівка (с. 159). Аварська орда (с. 160), й її мандрівка (с. 161).
Слїди роспросторення Словян перед великою міґрацією (с. 162). Велике словянське розселеннє (с. 163), роспростореннє на заходї (с. 164) і на полуднї (с. 165), Словяне в чорноморських краях (с. 166), на Балканськім півострові (с. 167) і на середнїм Дунаю (с. 169), Словяне на сходї (с. 171–2). Українська кольонїзація: Анти і Словени (с. 172), значіннє сих назв (с. 173), історія антського імени (с. 174), значіннє подїлу на Словен і Антів (с. 175), тотожність Антів з українськими племенами (с. 176), їх історія (с. 177), походи (с. 178), війна з Словянами (с. 179), боротьба з Аварами (с. 180), останнї звістки про Антів (с. 189).
Східно-словянська кольонізація IX–XI в.:
Наші відомости (с. 183). Північна ґрупа: Кривичі і Новгородські Словене (с. 184), Дреговичі (с. 186), Радимичі й Вятичі (с. 187). Полуднева ґруппа: Поляне (с. 188), їх територія (с. 189), руське імя (с. 190), лїтописна теорія про Русь (с. 191); Сїверяне (с. 193), кольонїзація Подоня (с. 194), теорія великоросизма Полян і Сїверян (с. 197), її нестійність (с. 198). Деревляне (с. 200), Уличі (с. 201), їх мандрівка (с. 203), Тиверцї (с. 205), Дулїби (с. 206), Бужане і Волиняне (с. 207), Червенські городи (с. 208), лїтописні „Хорвати“ (с. 210), „Біла Хорватія“ і хорватське питаннє (с. 211). Західня українська кольонїзація (с. 213), її сучасний вигляд (с. 214); польско-українська етноґрафічна границя (с. 215), польщеннє (с. 216); память Руси надь Вислою (с. 217); мішані территорії (с. 218). Українсько-білоруська границя (с. 219). Закарпатська Русь — границя словацька (с. 220) й угорська (с. 221), Семигород (с. 221–2), Русь на Дунаю (с. 222–3); старинність західньої кольонизації (с. 223), її мішані території (с. 224), її страти (с. 225).
Турецький похід і кольонїзацийні утрати X в.:
Турецька міґрація (с. 226), Хозари (с. 227), хозарська держава (с. 228), її характер (с. 229) і культурне значіннє (с. 230), турецький натиск (с. 231), мандрівка Угрів (с. 232), їх побут на Чорноморї (с. 233), напади на Словян (с. 234). Печенїги (с. 235), їх мандрівка (с. 236) і напади (с. 237), ослабленнє української кольонїзації на Чорноморю (с. 238), боротьба з Печенїгами в X–XI в. (с. 239), скріпленнє границь (с. 241), останки словянської людности в степах (с. 242).
Фізичний тип — давнї описи (с. 306), археольоґічні дані (с. 308), кранїольоґічне питаннє (с. 308–9), ноша голови (с. 309), чистота (с. 310). Вдача (с. 310), античні звістки (с. 311), людяність (с. 312), пири (с. 313), війна (с. 214). Релїґійний світогляд (с. 315), боги (с. 316). Сварог (с. 317), Перун (с. 319), Даждьбог і Хорс (с. 320), Велес, Сварожич (с. 321), темні сили (с. 322), теоморфізм (с. 323), меньші божества (с. 324), культ (с. 325), питаннє про людські жертви (с. 326), волхви (с. 328), віра в долю (с. 329). Ідея посмертного житя (с. 330), похоронний обряд (с. 331) — історичні оповідання (с. 332), археольоґічні факти: паленнє (с. 333) й похорон небіжчиків (с. 334); тризна (с. 335), культ небіжчиків предків (с. 336). Поганський калєндар (с. 337), свята (с. 338).
Родина і суспільна органїзація:
Шлюб — оповіданнє Повісти (с. 339), форми шлюбу (с. 340), вказівки сучасного весїльного обряду (с. 341), питаннє про слїди примітивних форм супружества (с. 342); патріархальна родина (с. 344), факти лїнґвістичні (с. 345) й історичні (с. 346); становище жінки (с. 347), супружа вірність (с. 348), забиваннє жінок (с. 349), становище вдови (с. 350), власть батька (с. 351). Рід (с. 351), рід „Повісти“ (с. 352), ширша родина (с. 353), задруга (с. 354), дворище (с. 355) і посябрина(с. 356). Племя (с. 357). Упадок родового устрою (с. 358). Сільська громада (с. 359), вервь (с. 360). Город (с. 361), городища (с. 362); городські союзи (с. 363), системи городів (с. 364), волости-землї (с. 365).
Полїтичний устрій в часах розселення (с. 366), власть у Антів (с. 367), племінні начальники (с. 368), віче (с. 369), ширші орґанїзації (с. 370). Звістки з X–XI вв.: племінний устрій (с. 372), його живучість (с. 873), городські волости (с. 374), князі (с. 375), становище князів супроти віча (с. 376), ширші полїтичні орґанїзації (с. 377), Масудієва Валїнана (с. 378).
Початки Київської держави:
Київські перекази (с. 279), теорія Повісти временних лїт — тенденція варязька (с. 380), тенденція новгородська (с 381), концепція „Повісти“ (с. 382), хиткість традиції (с. 385), комбінації (с. 384), недорічности „Повісти“ (с. 385), вагання новійшої історіографії (с. 386), поправки варязької теорії (с. 387). Початок руського імени (с. 388), початки полїтичної орґанїзації в Київщинї (с. 389), десяточна орґанїзація (с. 390); можливий початок її (с. 391), розвій дружинних сил Київа (с. 392), звістки про них (с. 393); хронольоґія початків Київської держави (с. 394). Хозарська зверхність (с. 395), здогади про її вплив на полїтичну орґанїзацію Руси (с. 396). Роля (торговельних центрів (с. 397). Варязкі дружини (с. 398) й їх значіннє (с. 399), розвій княжої власти (с. 400). Звістки про Русь IX в.: жития Ґеорґія Амастридського й Стефана Сурозького (с. 401), похід 860 р. (с. 402), похід на Табарістан (с. 403), дипльоматичні зносини: руські посли 839 р. і церковна місія 860-х рр. (с. 404). Найдавнїйші київські князї (с. 405), непевности традиції (с. 406), Аскольд (с. 407), Дир (с. 408), Олеги (с. 409), катальоґ найдавнїйших князїв (с. 410).
Сформованнє Київської держави:
Схема „Повісти“ (с. 410), реґресивний метод дослїду (с. 411), ріжні форми залежности від Київа (с. 412), прилученнє земель на Днїпровій дорозї (с. 413), кольонїї в фінських землях (с. 371), лївобічні землї (с. 415), Подонє (с. 416), азовське побереже (с. 417), Деревська земля (с. 418) і дальші західнї (с. 419); Новгород і північні землї (с. 420), значіннє Новгорода в руській полїтичній системі (с. 421). Територія держави в початках X в. (с. 422), союз державних і торговельних інтересів (с. 423). Князївства середини X в. (с. 424), розвій їх залежности (с. 425), орґанїзація Руської держави X віку (с. 426), централїстичні і децентралїстичні тенденції (с. 427), становище київського князя (с. 428).
Традиція про Олега (с. 429); похід на Візантию (с. 430), русько-візантийські умови (с. 431), Русь у візантийськім війську (с. 483); походи на каспійське побереже (с. 435), билини про Вольгу й похід на Індийське царство (с. 390), кінець Олега (с. 436).
Ігор і Ольга:
Традиція про Ігоря (с. 437), війни з Уличами та Деревлянами (с. 488), похід на Візантию (с. 439), трактат 944 р. (с. 441) і другий похід Повісти (с. 442); похід на каспійське побереже (с. 443), уклад держави за Ігоря і характеристика його (с. 444); хронольоґія (с. 445). Реґентство Ольги: Олег і Ольга в традиції (с. 446), деревська війна (с. 447), лєґенди Повісти (с. 448) і сучасні відгомони (с. 449), подорож до Царгорода — лїтописне оповіданнє (с. 450), її охрещеннє (с. 451), побут в Царгородї по візантийським звісткам (с. 45), лїтописні спомини (с. 454), посольство до Отона (с. 455), хронольоґічні дані (с. 456), внутрішня дїяльність (с. 457).
Святослав: Характеристика Святослава в традиції (с. 458), східнї походи (с. 459), війни з Вятичами (с. 460), погром Хозарії (с. 461), війна на Подоню (с. 462), „Уривки Газе“ (с. 463), упадок Хозарії (с. 464), русько-печенїзькі відносини (с. 465). Болгарська справа (с. 466). пропозиція Візантиї Святославу (с. 467), перша болгарська війна (с. 468), Святослав у Київі і смерть Ольги (с. 469), подїл руських волостей (с. 470), друга болгарська війна (с. 471), полїтика Цимісхія (с. 472), русько-візантийська війна 971 р. (с. 473), облога Доростола (с. 474), згода (с. 475), справа Печенігів (с. 476), смерть Святослава (с. 477).
Лїтописна традиція про війну Ярополка і Олега (с. 478), її причини (с. 479), становище Володимира і лєґенда про Рогнїдь (с. 480), війна з Полоцком (с. 481), конфлїкт з Ярополком (с. 482), лїтописне оповіданнє про похід Володимира на Ярополка (с. 483), оповіданнє Якимівської лїтописи і новійші проби освітлення сеї війни (с. 484).
Відбудованнє держави.
Літописнї звістки про Володимирові походи (с. 485), війна з Вятичами, Радимичами й Болгарами (с. 486); склад Володимирової держави і удїли синів (с. 487). Справа західнїх земель: прилученнє Забужа (с. 488), справа приналежности західньої України до Польщі (с. 489) і Чехії (с. 490), вартість лїтописної традиції (с. 491), західнї границї Володимирової держави (с. 492), русько-польські (с. 493) й иньші західнї відносини (с. 494). Боротьба з Печенїгами (с. 495).
Христіанїзація Руської держави:
Русько-візантийські відносини (с. 496), союз (с. 497), напруженнє і похід на Херсонес (с. 498), капітуляція Візантиї і шлюб Володимира (с. 499); охрещеннє Володимира (с. 500), його час і обставини (с. 501), лїтописна повість про охрещеннє (с. 502), її комбінативний хорактер (с. 503), останки поетичних оброблень історії Володимирового шлюбу (с. 504), полїтичні мотиви шлюбу й охрещення (с. 575); заходи варварських володарів коло візантийського двору (с. 506); лєґенда про коронацію Володимира (с. 507); історичні доводи (с. 509). Охрещеннє Руси: його полїтичне значіннє (с. 510), християнство на Руси перед Володимиром (с. 511); Варяги-християне (с. 512), заходи Володимира ко-ло христіанїзації (с. 513); охрещеннє Киян (с. 514), розповсюдненє християнства (с. 515); християнство на провінції (с. 516).
Справи другої половини Володимирового князювання:
Орґанїзація церкви (с. 517), питаннє про першого митрополїта (с. 518), про місце митрополїї (с. 519), час її засновання (с. 520); епископські катедри (с. 521); дотація церкви (с. 522). Иньші культурні заходи Володимира (с. 523), візантийська штука (с. 524), освіта (с. 525), школи (с. 526), монета (с. 527). Значіннє звороту Володимира до Візантиї (с. 528), ретроспективні оцїнки візантийських впливів (с. 528–9). Иньші справи другої половини Володимирового князювання: переведеннє династичного звязку (с. 529), праводавство (с. 580), зближеннє до громади — пири (с. 530–1), загранична полїтика (с. 531); боротьба з синами (с. 532). Смерть Володимира (с. 532–3) і канонїзація (с. 533), полїтичне й культурне значіннє Володимирового князювання (с. 534), книжна (с. 535) і народня (с. 537) традиція про нього, Володимир в билинах (с. 538).
Версії й кодекси Найдавнїйшої лїтописи (с. 579). Традиція про Нестора (с. 580). Огляд студій над лїтописю (с. 580–1). Повість временних лїт, як складова частина лїтописи (с. 582), її новгородська версія (с. 583), коротка редакція Повісти (с. 584), проби реконструкції першої редакції (с. 585), час укладання її (с. 586), хронольоґічна перспектива перших редакцій (с. 587), дальші редакції Найдавнїйшої лїтописи (с. 588), час їх і питаннє про редакторів (с. 588–9), подїл на складові части (с. 589–90) і схема розвою лїтописи (с. 591). Джерела короткої Повісти (с. 591) і пізнїйших редакцій її (с. 592), джерела дальших частей Найдавнїйшої літописи — книжні джерела (с. 593), джерела хронольоґії (с. 594), табличка князївств (с. 595), устні джерела (с. 572), перекази і поетичні твори (с. 596–7), редакторська робота (с. 597); екстраваґанції компіляцій (с. 598). Біблїографія: видання лїтописей (с. 598–9), лїтература Найдавнїйшої лїтописи (с. 600), лїтописних збірників і компіляцій (с. 601).
