військам не вдалося виконати поставлених завдань, в основному через невміння воювати в зимових умовах у гірській місцевості. Під час її проведення вони втратили 1 млн. осіб, тоді як австро-німецькі війська — 800 тис.
Навесні 1915 австрійському командуванню за підтримки німецьких союзників вдалося успішно провести Горлицьку наступальну операцію.
Вони прорвали оборону російської 3-ї армії на 35-кілометровій ділянці в районі Горлиці (нині м. Горліце Малопольського воєводства, Польща) завдяки майже подвійній перевазі в живій силі (для цього було сформовано німецьку 11-у армію на чолі з генерал-фельдмаршалом А. фон Макензеном). Російська армія відступила з Галичини з найбільшими втратами за всю війну — у середньому 235 тис. убитими та пораненими щомісяця (упродовж усієї війни ця цифра становила 140 тис.). З червня 1915 німецько-австрійські війська зайняли Перемишль, а 22 червня — Львів. У результаті Горлицької операції 1915 російські війська було відкинуто з Галичини, а фронт стабілізувався по лінії Холм (нині м. Хелм Люблінського воєводства, Польща) – Володимир-Волинський–Броди–Бучач.
Усі попередні успіхи російської армії виявилися знівельованими, а величезні людські жертви — марними. У період відступу з Галичини росіяни втратили лише полоненими 500 тис. осіб із 344 гарматами. Відступаючи, вони знищували все, що могло хоча б якимось чином придатися противникові.
Наступною великою операцією на українських землях став т. зв. Брусиловський прорив 1916 — масований наступ російських армій на лінії Луцьк–Чернівці під командуванням генерала віл кавалерії О. Брусилова, який тривав із 4 червня до 20 вересня 1916. Переважаючи противника в піхоті у 2–2,5 раза, артилерії — у 1,5–1,7 раза, російські війська досить легко прорвали оборону і вже 7 червня 1916 взяли Луцьк, а 18 червня — Чернівці. Вони зайняли південну Галичину, Буковину і знову підійшли до карпатських перевалів, однак на початку вересня 1916 темп наступальних дій значно уповільнився, і фронт стабілізувався по лінії р. Стохід (притока Прип'яті) — Киселин (нині с. Кисилин Локачинського р-ну Волинської обл.)–Золочів–Бережани–Галич, Станіслав–Делятин (нині селище Надвірнянського р-ну Івано-Франківської обл.)–Ворохта–Селетин (нині с. Селятин Путильського р-ну Чернівецької обл.).
За відомостями Ставки Верховного головнокомандувача, ПівденноЗахідний фронт втратив із 4 червня по 27 жовтня 1916 1,65 млн. осіб, що й вирішило долю т. зв. Брусиловського прориву, жодне із завдань не було виконане: Ковель — вузловий центр — залишився в руках противника. У стратегічному плані певних позитивних для Антанти результатів було досягнуто — порятовано від розгрому Італію, вирішено питання приєд-
