літературний збірник «Громада» (за участю М. Драгоманова, С. Подолинського і М. Павлика), працював гурток українського соціалістичного руху. Цей приклад продовжували від 1906 женевська Українська громада на чолі з А. Ляхоцьким, друга Українська громада (1915), періодики «Lerevue ukraienne» («Український огляд») 1915–17, «L'Ukraine» («Україна») 1915–20.
Учасники національного руху (М. Драгоманов, С. Русова та ін.) були першими в Україні, хто писав і пропагував праці з історії швейцарського народу та його республіки. У цей же час учені Київського і Новоросійського університетів досліджували у Ш. систему цивільного права і судочинства (Г. Демченко), альпійську флору (І. Шмальгаузен), питання прикладної хімії (О. Веріго) і зоології (Я. Лебединський), діалекти ретороманської мови (І. Луньяк) та ін. На рубежі 19–20 ст. у Львові в українських перекладах І. Франка, О. Маковея, В. Щурата виходять у світ повісті, оповідання й поезії найбільших представників швейцарського письменства — Г. Келлера і К.-Ф. Майєра.
З проголошенням Української Народної Республіки між обома країнами налагодилися дипломатичні контакти. У грудні 1917 з ініціативи Генерального секретаріату Української Центральної Ради у Ш. відкрито український заклад з функціями посольства, консульства і прес-бюро, його керівник Ю. Гасенко зустрічається з президентом та главою МЗС країни. 1918 до Києва прибула направлена швейцарським урядом місія політичного департаменту, працює консульство Ш. У самій Ш. діє посольство Української держави, потім — Директорії УНР, консульські установи у Лозанні, Берні і Цюріху. Того ж року у Женеві утворено українсько-швейцарську торговельну палату (президент — швейцарський дипломат Ш. Ніколь). Там же 1919 розгорнув інформаційно-видавничу діяльність Український комітет.
У міжвоєнний період Ш. служила осідком для представництва Державного центру УНР на еміграції, при Лізі націй працювали українські представники Галичини, від 1928 — агентство преси «Бюро східної інформації» під керівництвом М. Єреміїва. У роки Другої світової війни у швейцарських таборах для інтернованих перебували українці — військовополонені і остарбайтери, які тікали з фашистської Німеччини. Після війни справами українських біженців у Ш. переймалися женевський Український допомоговий комітет (1945–50), Українське допомогове об'єднання у Цюріху (1950). Нова українська діаспора гуртувалася від 1945 навколо студентського товариства «Сокіл», «Об'єднання українців» (від 1974 — «Українське товариство»). За традицією минулих десятиліть українці беруть участь у культурному та науковому житті Ш. У Женеві членом Міжнародному інституту менеджменту є відомий економіст Б. Гаврилишин, обраний 1990 іноземним членом Національної академії
