В. Троянова, яка вперше як самостійна оперативна одиниця брала участь в червневому 1917 наступі російської армії в Галичині. Чехословацька стрілецька бригада прорвала фронт у районі Зборова, взяла більше 3 тис.
полонених, втративши до 200 осіб убитими та бл. 1 тис. пораненими. За цей успіх командиру бригади було присвоєно звання генерал-майора, а створене у квітні 1917 в Києві відділення Чехословацької національної ради (ЧСНР) як єдиний політичний представник чехів і словаків у Росії домоглося у Тимчасового уряду дозволу на зняття всіх обмежень для створення на російській території більших національних військових формувань насамперед за рахунок військовополонених чехів і словаків, яких на початку 1917 перебувало у Росії понад 250 тис. чол. Чехословацька бригада була розгорнута в 1-у Гуситську стрілецьку дивізію, а 4 липня 1917 верховний головнокомандувач російських військ генерал Л. Корнілов дозволив розпочати формування 2-ї дивізії: були організовані 5-й полк Томаша Масарика, 6-й Ганацький, 7-й Татранський, 8-й Сілезький полки, дві інженерні роти, дві артилерійські бригади.
Особливу активність у об'єднанні всіх політичних організацій чехів і словаків під керівництвом відділення ЧСНР, їхньої консолідації навколо ідеї утворення незалежної чехословацької держави і формуванні боєздатного чехословацького війська в Росії як основного осередку чехословацької державності виявив голова ЧСНР, майбутній перший президент незалежної Чехословаччини професор Томаш Г. Масарик, який провів у Росії майже цілий рік — з травня 1917 по квітень 1918. Не в останню чергу завдяки його діяльності 26 вересня 1917 начальник штабу Ставки Верховного головнокомандувача генерал Духонін підписав наказ про формування окремого Чехословацького корпусу з двох дивізій і запасної бригади загальною чисельністю бл. 40 тис. солдатів і офіцерів, а Чехословацька національна рада визнавалася єдиним верховним органом всіх чехословацьких військових формувань. У всіх частинах корпусу запроваджувався французький військовий дисциплінарний статут, і встановлювалася «російська командна мова». На прохання ЧСНР і особисто Т. Масарика на чолі корпусу були поставлені російські генерали: командиром — генерал-майор В. Шокоров, начальником штабу — генерал-майор М. Дітеріхс. Уповноваженими ЧСНР стали: при корпусі — П. Макса, при Ставці Верховного головнокомандувача — Ю. Клацанда. Восени 1917 корпус був зосереджений в тилу Південно-Західного фронту: його дивізії перебували на формуванні на території Волинської та Полтавської губерній, а в Києві містився штаб, поблизу міста — запасні батальйони. Після жовтневого більшовицького перевороту 1917 і розпочатих радянським урядом переговорів про мир з державами Четверного союзу керівництво ЧСНР заявило про беззастережну підтримку Тимчасового уряду і уклало угоду з командуванням Київського військо-
