1630-х рр. поселився на Підляшші у Володаві; тут 1634 відбувся з'їзд представників чесько-братських громад Польщі й Литви, в якому брав участь Я.А. Коменський. Чехи були пов'язані з українським козацтвом.
На думку деяких істориків, серед організаторів козацтва був чеський князь Фрідріх Острозький. Окремі козацькі родини мали чеське походження. З козацької старшини відомий рід Орликів (гетьман Пилип Орлик), який веде свій початок від чехів. Чеські впливи (таборитів) помітні в термінології козацького війська, організації табору, військовій тактиці. Одним із генералів Петра І був Ян Бернар Вейсбах, який брав участь у Полтавський битві, а 1735 став київським губернатором й одержав від царя великі земельні володіння, що належали гетьману І. Мазепі та його старшині. На цих землях Вейсбах розвинув активну господарську діяльність, зокрема в текстильній промисловості.
Масове переселення чехів з Австрійської імперії на територію України почалося в першій половині 18 ст., коли Катерина ІІ заохочувала до переселення на Кримський півострів європейців, обіцяючи виділити їм землю. Тоді 170 чеських сімей зважилися поміняти місце проживання.
Зокрема, з цього часу на українських землях були відомі чеські музиканти, які зі своїми капелами мандрували містами: Ян Богумір Прач, А. Єдлічка, Я. Ландвара. Постійно приїжджали в Україну купці, ремісники, а до Галичини і Буковини — австрійські службовці чеського походження. Популярними на українських землях були чеські броварі.
Новий етап чеської колонізації України розпочався в 2-й пол. 19 ст.
Після скасування кріпосного права, впродовж 1860–70-х років виникли перші чеські колонії (переважно хліборобські), зокрема на Волині, Поділлі, в Криму. У 1868–1870 на Волині оселилися 946 чеських родин, які одержали 17,5 тис. десятин землі. У Рівному було створено спеціальну комісію для поселення чехів, які на вигідних умовах купували поміщицьку землю, переважно у Дубенському, згодом Луцькому, Острозькому, Житомирському та Володимирському повітах, а також на Херсонщині, в Таврії і на Кубані. Головними поселеннями чехів були села: Людгардівка (1863) на Волині, Чехівка на Поділлі, в Криму — Табір, Царевич, а поблизу Мелітополя — с. Чехоград. З 1870 чеським переселенцям було дозволено приймати російське підданство, і вони отримували право організовувати окремі общини та волості, на свободу віросповідання, а також звільнялися на п'ять років від будь-яких платежів і податей та військової служби. Було утворено чотири чеські волості:
Рівненську, Лубенську, Луцьку і Купічевську. Інші чеські поселення належали до українських волостей Житомирського, Овручського, Новоград-Волинського повітів. 1870–1871 вихідці з Богемії закупили у поміщиків 20 тис. десятин землі в центральній частині Кримського півострова, що стало початком заснування тут і на прилеглих землях невеликих
