Сторінка:Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. – Випуск 4 (2013).pdf/318

зростанням витрат на їх технічне вдосконалення, посиленням антиамериканської кампанії у СРСР та інших країнах «соціалістичного табору» й антикомуністичної істерії у США та західних країнах і водночас спробами послаблення протистояння двох систем і блоків, зокрема укладанням перших міжнародних договорів з обмеження гонки озброєнь (домовленості між СРСР і Францією на початку 60-х рр., переговори щодо контролю за ядерними випробуваннями, які проводилися з 1958 в Женеві і завершилися підписанням 5 серпня 1963 у Москві Договору про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, у космічному просторі й під водою, Договір про нерозповсюдження ядерної зброї 1968), формуванням доктрини та практики нейтралізму і неприєднання (Бандунзька конференція 1955) і активізація діяльності ООН (миротворчі операції на Кіпрі та Близькому Сході, боротьба проти режиму апартеїду в Південній Африці);— 1970-ті — перша пол. 80-х рр. — період т. зв. розрядки міжнародної напруженості та стабілізації міжнародної системи, важливою передумовою якої стало досягнення військово-стратегічного паритету між СРСР і США та очолюваними ними блоками, що виявилося фактором стримування загальної війни і зміни в зовнішньополітичних концепціях СРСР і США, а результатом став початок т. зв. гельсінського процесу, його розвиток (укладення договорів між ФРН і СРСР, ФРН і Польщею про непорушність європейських кордонів 1970, 4-х-сторонньої угоди по Західному Берліну 1971, підписання радянсько-американських угод з роззброєння — про обмеження систем протиракетної оборони і про деякі заходи щодо обмеження стратегічних наступальних озброєнь 1972 та ін., проведення Наради 35 держав з безпеки й співробітництва в Європі у Гельсінкі 1975, мадридська зустріч країн-учасниць НБСЄ 1980–1983, Стокгольмська конференція про заходи зміцнення довіри і безпеки та роззброєння в Європі 1984–1986), криза та зрив через, насамперед, розміщення СРСР у європейських районах країни нових мобільних ракет середнього радіусу дії РСД-10 («СС-20») і збройну інтервенцію СРСР в Афганістані 1979, і реакцію США (нова ядерна стратегія 1980, заклик американського президента Р.Рейгана до «хрестового походу» проти СРСР як «імперії зла» 1982, початок розробки програми Стратегічної оборонної ініціативи — «Зоряних війн» 1983, доктрини наступального глобалізму і неоглобалізму США 1985);— друга пол. 1980-х — поч. 90-х рр. — часи т. зв. «нового політичного мислення» в зовнішньополітичному курсі СРСР, радянської «перебудови» й деідеологізації міжнародних відносин, поступової ліквідації військово-політичного розколу світу й затухання Х.в. (радянська програма ядерного роззброєння, нові підходи СРСР до розв'язання регіональних і локальних проблем, відмова від «доктрини Брежнєва» і