1789 принципах свободи особи, захисту приватної власності, рівності громадян перед законом. 1807 опубліковано Комерційний, а 1810 — Кримінальний кодекси. Завдяки наполеонівським війнам Ф. досягла апогею могутності й значного розширення своєї території, навколо неї було створено низку держав на чолі зі ставлениками французького імператора.
Унаслідок поразки французької армії у війні проти Росії 1812, у битві під Лейпцигом 16–19 жовтня 1813 та вступу союзників до Парижа у квітні 1814 Наполеон І зрікся престолу, відбулося відновлення династії Бурбонів.
Після Липневої революції 1830 королем Ф. став Луї Філіпп Орлеанський. Під час революції 1848-1849 у Ф. проголошено республіку.
2 грудня 1851 встановлено диктатуру Луї Наполеона (з 1852 — імператор Наполеон ІІІ). Поразка Франції у франко-прусській війні 1870–1871 призвела до втрати нею згідно з Франкфуртським мирним договором 1871 Ельзасу й Лотарингії. В останній третині 19 ст. активізувалася французька колоніальна політика в Африці та Індокитаї. Ф. перетворилася на найбільшу після Великої Британії колоніальну державу. У Першій світовій війні Ф. взяла участь на боці Антанти. 3 серпня 1914 Німеччина оголосила війну Ф. Наступ об'єднаних військ Франції, Великої Британії і США під командуванням генерала Ф. Фоша змусив Німеччину капітулювати. 11 листопада 1918 було укладене Комп'єнське перемир'я з Німеччиною. З січня 1919 по січень 1920 у Ф. відбувалася Паризька мирна конференція, на якій було підготовлено мирні договори з Німеччиною, Австрією, Болгарією, Угорщиною, Туреччиною, а також створено Лігу Націй. Відповідно до Версальського мирного договору з Німеччиною 1919 Ф. повернула собі втрачені внаслідок франко-прусської війни 1870–1871 Ельзас і Лотарингію.
У Другу світову війну Ф. вступила 3 вересня 1939, оголосивши війну Німеччині. 14 червня 1940 нацистські загарбники захопили Париж.
Унаслідок укладеного маршалом Ф. Петеном Комп'єнського перемир'я з Німеччиною було окуповано 2/3 французької території. Вагомий внесок у звільнення Ф. зробив створений 1940 у Лондоні координаційний центр Руху Опору «Вільна Франція» (з 1942 — «Франція, що бореться») під керівництвом Ш. де Голля. 19–25 серпня 1944 відбулося Паризьке повстання, французьку столицю було визволено від гітлерівців. До кінця року була звільнена вся територія Ф. 1948 Ф. стала однією з держав-засновниць Західноєвропейського союзу. 1949 вступила до НАТО, 1951 приєдналася до Європейського об'єднання вугілля і сталі, 1957 — до Європейського економічного співтовариства. На референдумі 1958 було схвалено розроблену Ш. де Голлем конституцію, що поклала початок П'ятої республіки. 21 грудня 1958 Ш. де Голль переміг на президентських виборах у Ф., 1965 його
