Д. Дорошенка, О. Кандиби-Ольжича, І. Крип'якевича, В. Липинського, О. Оглобліна. Серед авторів «У.і.» — історики М. Брайчевський, Я. Дашкевич, Я. Ісаєвич, Я. Пастернак, Н. Полонська-Василенко та ін.
Від 1991 «У.і.» поширюється в Україні. З 2002 діє редакційне бюро «У.і.» при Національному університеті «Острозька академія». Журнал має свої представництва у Києві, Львові та Чернівцях.
Літ.:Сакада Л. «Український історик». Генеза, тематика, постаті. Нью-Йорк–Київ, 2000; Винар Л. Українське історичне товариство 1965– 2000. Статті і матеріали. — Чернівці, 2000; Його ж. Український історик: 40 років служіння науці. 1963–2003. — Нью-Йорк–Острог, 2003.
Н.В. Кривець.
«УКРАЇНСЬКИЙ ІСТОРИЧНИЙ ЖУРНАЛ» — фахове видання з історії, періодичний друкований орган Інституту історії України та Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України. Виходить у Києві від 1957. Першим редактором журналу став Ф.П. Шевченко. Від 1995 редакційну колегію очолює академік НАН України В.А. Смолій. На шпальтах журналу знаходять висвітлення найважливіші аспекти української історії з найдавніших часів до наших днів.
Серед них питання українського державотворчого процесу раннього нового часу, української середньовічної державності, виникнення і діяльності Запорозької Січі. Вміщуються студії з історії боротьби українського народу проти турецько-татарської агресії, становища українських земель за литовсько-польської доби.
Розглядаються питання утворення модерної української нації, Української революції 1917–1921, формування і утвердження тоталітарного режиму в Україні, історії Другої світової війни, історії радянської України. У числі публікацій теоретичного та методологічного характеру — огляди доробку зарубіжної історіографії. Започатковано публікацію першоджерел. Друкуються матеріали «круглих столів», наукових та науковопрактичних конференцій із проблем історичної науки.
На сторінках «У.і.ж.» розробляється тематика, пов'язана з історією зарубіжних країн і міжнародних відносин. У перших номерах журналу переважне місце відводилося історії міжнародного революційного й комуністичного руху, проблемам будівництва соціалізму в країнах народної демократії, історії міжслов'янських зв'язків, антифашистського руху Опору в зарубіжних країнах, зовнішній політиці західних держав, насамперед США.
У наступні роки з'явилися публікації з повоєнної історії Польщі, Чехословаччини, Болгарії, Німецької Демократичної Республіки, Румунії, Угорщини, Югославії, висвітлювалися історичні зв'язки і співпраця
