про обмеження підземних випробувань ядерної зброї. У січні 1990 Білий дім проголосив про одностороннє скорочення американських військ у Європі з 300 тис. до 195 тис. осіб. За участю США вироблялися головні положення Договору про остаточне розв'язання проблеми об'єднання Німеччини і Договору про скорочення звичайних збройних сил у Європі 1990. Влітку 1991 під час візиту Дж. Буша до Москви було укладено Договір про скорочення стратегічних наступальних озброєнь, за яким ядерний потенціал обох держав скорочувався на 30–40%. Перехід двох наддержав від конфронтації до конструктивного двостороннього співробітництва і співпраці на міжнародній арені означав закінчення періоду «холодної війни». Яскравим підтвердженням кардинальної зміни в американсько-російських відносинах після розпаду СРСР стали угоди між адміністрацією Дж. Буша і президентом РФ Б. Єльциним 1992 про ліквідацію міжконтинентальних балістичних ракет із багатозарядними боєголовками. Втім, незважаючи на успіхи на міжнародній арені, Дж. Бушу не вдалося перемогти на президентських виборах 1992, насамперед через внутрішньоекономічні проблеми, і президентом США було обрано демократа Б. Клінтона, який 1996 був переобраний на президентський пост вдруге.
Економічна програма адміністрації Клінтона будувалася на зменшенні урядових витрат і збільшенні податків. Особливо великим було скорочення федеральних витрат на військові цілі: 1997 вони становили всього 16,6% федерального бюджету, тоді як 1990 — 23,9%. Міжнародна діяльність адміністрації Б. Клінтона була спрямована на ствердження США як глобальної держави, яка несе особливу відповідальність за мир і стабільність у світі. Вашингтон підписав угоду з КНДР, за якою призупинялася північно-корейська програма виготовлення ядерної зброї, нормалізував відносини з В'єтнамом, врятував Мексику від фінансової катастрофи наданням позики 50 млрд. дол., розгорнув широку миротворчу діяльність на Близькому Сході, підтримав мирний процес в Ірландії, сприяв укладенню Дейтонської угоди 1995 про компромісне врегулювання кризи в Боснії та Герцеговині. У Європі президент Б. Клінтон на початку 1994 ініціював програму «Партнерство заради миру», спрямовану на співпрацю колишніх соціалістичних країн із Північноатлантичним альянсом і розширення НАТО за рахунок цих держав, сприяв, зокрема, вступу до НАТО 1999 Польщі, Угорщини, Чехії. Водночас адміністрація Клінтона вдалася до військово-силових акцій проти Іраку та у складі НАТО проти Югославії 1999, а також застосувала санкції щодо Куби, Лівії, Ірану.
Ствердження домінуючого становища США в постбіполярній системі міжнародних відносин було проголошено довгостроковою метою і новою республіканською адміністрацією Дж. Буша-молодшого, обраного амери-
