сербський історик, автор праці «Історії різних слов'янських народів, насамперед болгар, хорватів і сербів…». За дорученням Белградського митрополита Вікентія Йовановича 1731 до К. приїхав А. Стойков з метою пошуку вчителів для сербських навчальних закладів. Після закінчення Києво-Могилянської академії (1726–1737) Д. Новакович заснував у С.
низку шкіл. 1846 за ініціативою сербського митрополита Петра Йовановича на навчання до Київської духовної семінарії були відряджені Мілай Йованович (майбутній митрополит Михаїл), Савва Срєтенович, Василій Ніколаєвич, Дмитрій Нєшич, Милослав Протич, Гаврил Миличевич. У 1849 Савва Срєтенович та Дмитрій Нєшич повернулися до Белградської семінарії й одразу ж обійняли посади професорів богослов'я, а решта семінаристів продовжили навчання в Київській духовній академії. Щорічно в Київській духовній семінарії збільшувалася кількість юнаків із сербських земель, які перебували під владою Туреччини: у 1851–52 навч. році нараховувалося 5 чоловік, у 1852–53 — 5, у 1853–54 — 5, у 1854–55 — 12, у 1855–56 — 12, у 1856–57 — 13, 1857–58 — 13, у 1858–59 — 13, у 1859–60 — 13, у 1860–61 — 14, у 1861–62 — 14, у 1862–63 — 19, у 1863–64 — 19, у 1864–65 — 23, у 1865–66 — 25, у 1866–67 — 35, у 1867–68 — 45.
Діяльність С. в Україні була пов'язана також із розвитком університетської освіти. Видатний природознавець О.І. Стойкович від 1804 обіймав у Харківському університеті посаду професора, викладав фізику, метеорологію, сільське господарювання, а в 1807–08, 1811–13 рр. обирався ректором. Його зусиллями був створений та успішно функціонував фізичний кабінет. Починаючи з 1812 в Харківському університеті працював А.І. Дудрович, який упродовж 1829-1830 був його ректором. Він викладав історію, філософію, логіку, етику, психологію, природне право.
Упродовж 19 — початку 20 ст. С. проживали переважно у великих містах України й головним чином на території Новоросійського краю. Із подіями Першої світової війни пов'язана нова хвиля імміграції в Україну С. — біженців і військовополонених, які воювали в складі австро-угорської армії на Східному фронті. 1916 в Україні створено Сербський добровольчий корпус під командуванням М. Живковича.
У період Другої світової війни С. брали активну участь у партизанському русі на українських землях. У боротьбі проти нацистів у Київській області загинули бійці партизанського з'єднання під командуванням М.А. Рудича — серби Д. Бранко, Р. Вакудинов, Д. Вакудинов, Д. Томін. Сербські воїни відзначилися у ході бойових операцій (1943– 1944) партизанських з'єднань під командуванням М.І. Наумова, А.М. Грабчака, С.А. Ковпака, І.І. Шитова, О.М. Сабурова, М.І. Шукаєва, О.Є. Кривця, Я.І. Мельника, І.Д. Діброви та інш. Наприкінці 1943 — на
