Офіційний сайт Посольства України в Республіці Сенегал — http://old.mfa.gov.ua/senegal/ua/9364.htm.
В.Р. Мікєладзе.
СЕРБИ В УКРАЇНІ. С. входили до складу козацького війська й брали участь у Визвольній війні українського народу під проводом Б. Хмельницького. У війську І. Виговського існувала окрема сербська рота, а довіреною особою гетьмана був брацлавський полковник І. Сербин, наступником якого став серб В. Дрозд. Сербське коріння мав переяславський полковник Р. Дмитрашко-Райча — засновник відомого козацько-старшинського роду. Після Прутського походу російської армії 1711 пожвавилося переселення С. на українські землі. Великі маєтки в Україні отримали тоді родини Милорадовичів і Требінських.
1750 полковник австрійської армії І. Хорват звернувся до російського посла у Відні М. Бестужева-Рюміна з проханням підтримати його в прагненні створити гусарський полк (1 тис. чол.) і пандурський піхотний полк (2 тис. чол.) з числа православних воїнів, що воліли прийняти російське підданство й переселитися до Російської імперії. Імператриця Єлизавета Петрівна схвалила цей задум. Згідно з жалуваною грамотою 1752 на південноукраїнських землях було створено адміністративнотериторіальну одиницю Нова Сербія, правителем якої став І. Хорват. Під його проводом було організовано сербський гусарський і пандурський піхотний полки, а також македонський і болгарський гусарські польові полки. Військово-адміністративним центром Нової Сербії став заснований 1740 Новомиргород. 1754 у поселенні збудували фортецю, названу на честь імператриці Єлизавети Петрівни. Від часу заснування Нової Сербії до кінця 1763 на її розбудову й утримання з державної скарбниці було виділено близько 700 тис. рублів, однак її роль у захисті південносхідних кордонів Російської імперії була незначною.
1753 на території сучасних Луганської і Донецької областей під проводом австрійських полковників сербів І. Шевича і Р. Прерадовича було засновано військове поселення Слов'яносербія. 1757 його населення складалося із сербів (49%), волохів (18%), угорців (9%), македонців (5%), болгар (4%), греків (4%), росіян (2%), хорватів (2%). З часом частка сербського населення істотно зменшилася, і 1763 вона не перевищувала 4%.
Поширеним явищем стала втеча поселенців з Нової Сербії і Слов'яносербії на Запорозьку Січ. 1764 територію обох військових поселень було включено до складу Новоросійської губернії. З 1763 по 1764 серби складали тут 2% населення (1410 чол.), а 1782 — 0,65% (1313 чол.). Розвитку українсько-сербських культурних взаємин сприяла участь навчальних закладів України у формуванні інтелектуальної еліти С. Упродовж 1753–1756 у Києво-Могилянській академії навчався І. Раїч —
