15.10 його підписала Польща, яка стала 51-ю державою — засновницею ООН. 22. 08 Статут ООН був ратифікований Президією Верховної Ради УРСР.
24.10 у результаті ратифікації Статуту ООН більшістю державучасниць конференції він набув чинності. Того ж дня ратифікаційні грамоти УРСР, БРСР та СРСР були передані на збереження в ООН.
Участь України в роботі конференції започаткувала вихід її на міжнародну арену, стала вдалою спробою посісти гідне місце у світовому співтоваристві.
Літ.: Українська РСР на міжнародній арені. Зб. документів і матеріалів. 1944–1961 рр. — К., 1963; Советский Союз на международных конференциях периода Великой Отечественной войны 1941–1945 гг. Т. V. Конференция Обьединенных Наций в Сан-Франциско (25 апреля — 26 июня 1945 г.) Сб. документов. — М., 1980; Нариси з історії дипломатії України. — К., 2001; Віднянський С.В., Мартинов А.Ю. Україна в Організації Об'єднаних Націй: 60 років участі у розв'язанні найважливіших міжнародних проблем. — К., 2006.
О.С. Черевко.
САУДІВСЬКА АРАВІЯ, Королівство Саудівська Аравія (the Kingdom of Saudi Arabia, Al-Mamlakah al-'Arabiyyah as-Su'ūdiyyah) — держава, розташована в Азії, на Аравійському півострові. Територія — 2.149.690 км2. Населення — 28,7 млн. осіб (2012). В країні проживає близько 400 племен. Більше 10 відсотків населення — кочовики і напівкочовики. Понад 6 млн. мешканців — іноземці, що легально проживають у країні. Столиця — м. Ер-Ріяд. Державна мова арабська. С.А. — монархія, державною релігією є іслам. У березні 1992 король «дарував» (октроював) конституцію. Офіційною датою заснування країни вважається 23 вересня 1932. У 1953 королем була створена Рада міністрів, яка виконує лише дорадчі функції. Зазвичай закони приймаються у вигляді рішень Ради міністрів, які набувають чинності після ратифікації королівськими декретами. Окрім того, сам король за бажання може самостійно ухвалювати необхідні закони. У 1945 С.А. стала однією з державзасновниць ООН і Ліги арабських держав, а у 1960 — ОПЕК.
Історія становлення С.А. — це історія об'єднавчого процесу шляхом військових завоювань із використанням релігійного чинника. Починаючи з 18 ст. арабське плем'я саудів солідаризувалося із фундаменталістським ісламським реформаційним рухом ваххабітів, щоб у такий спосіб здійснити підкорення самостійних арабських племен бедуїнів. Протягом 19 ст. сауди робили неодноразові спроби звільнитися від панування Османської імперії, однак лише емірові Абд-аль-Азізу ІІ Ібн-Сауду (правління з 1902) вдалося позбутися влади османів і завдяки використанню ваххабітського
