венство сприяло поширенню друкарства в Молдові та Волощині. У Києво-Могилянській академії навчалися вихідці з Валахії (Волощини) В. Мазаряну, У. Нестурел, М. Штефанеску та ін. Після приєднання Буковини до Австрії та проголошення її окремим «коронним краєм» (1861) між румунами та українцями точилася гостра боротьба на ґрунті національно-територіальної автономії, зокрема щодо поділу її на українську та румунську частини. У 19 — на поч. 20 ст. набули розвитку українськорумунські літературні, культурні та наукові взаємини. Українську проблематику опрацьовували румунські вчені та письменники Г. Асакі, І. Біяну, Й. Богдан, О. і Б. Гаджеу, Н. Гане, К. Стаматі та ін. Румунсько-українські відносини досліджували українські вчені Ю. Венелин, О. Калужняцький, В. Милькович, А. Петрушевич, І. Шараневич та ін. За часів національновизвольних змагань 1917–21 здійснювалися спроби встановити українсько-румунські дипломатичні стосунки та врегулювати конфлікти, які спричинили румунська окупація Буковини (1918), Бессарабії (1918), придушення Хотинського повстання 1919, захоплення галицького Покуття (1919) та ін.
У міжвоєнну добу (1920–39) в P., здебільшого в Бухаресті, перебувала частина української політичної еміграції. У 1921–23 в румунських таборах (Орадя-Маре, Фегераш, Джорджу та ін.) знаходилися інтерновані вояки Армії УНР. У вересні 1923 в Бухаресті відбулася перша Конференція української еміграції в P., яка створила Громадський допомоговий комітет. Із поч. 1920-х pp. у Р. функціонували: Союз українокемігранток, Товариство бувших українських вояків у Румунії, Союз українських хліборобів, філія українського Товариства прихильників Ліги Націй, ощадно-позичкове товариство «Згода», студентське об'єднання «Буковина» та ін.
Остання хвиля українських переселенців до Р. була 1940. У післявоєнний час протягом 2-ї пол. 1940-х — 1-ї пол. 1950-х pp. було досягнуто помітного поступу в розвитку українського шкільництва та культури. Натомість упродовж 2-ї пол. 1950–1980-х pp. румунський режим проводив асиміляторську політику стосовно національних меншин, у т. ч. й стосовно українців. Наприкінці 1980-х — протягом 1990-х pp. у Р. активізувалося українське національно-культурне та освітнє життя. 1989 створено громадську організацію Союз українців Румунії. Видається кілька українських часописів, зокрема газ. «Вільне слово». У сучасній Р. українці мешкають, головним чином, у Мараморощині (Марамуреський пов.) і Південній Буковині (Сучавський пов.), а також у Банаті та Добруджі. 2009 міжнародний суд у Гаазі ухвалив компромісне рішення щодо розмежування континентального шельфу й виключних економічних зон України і Р. в північно-західній частині Чорного моря.
