Тим часом віце-адмірал Д. Сенявін у червні 1807 розбив турецький флот в Афонській битві. Сербські повстанці на поч. 1807 захопили Белград (нині столиця Сербії), а в липні 1807 Сербія перейшла під протекторат Росії.
У Закавказзі генерал-аншеф І. Гудович у червні 1807 розгромив військо Юсуфа-паші, а чорноморська ескадра контр-адмірала С. Пустошкіна оволоділа Анапою (нині місто Краснодарського краю, РФ). Підписання Тільзитського миру 1807 між Францією та Росією, втрата Туреччиною надії на допомогу з боку французького імп. Наполеона І Бонапарта змусили її укласти в серпні 1807 перемир'я з Росією строком до березня 1809. У березні 1809 до Санкт-Петербурга прибув султанський фірман з оголошенням війни. Весною 80-тис. російська армія під командуванням генерал-фельдмаршала кн. О. Прозоровського (із вересня 1809 — генерала від інфантерії кн. П. Багратіона) почала бойові дії. У ході літньої кампанії вона взяла турецькі фортеці та міста Гірсов, Ісакча, Тулча, Бабадаг, Мачин, Ізмаїл, Браїлів та обложила Силістрію. У Закавказзі російські війська 1809 захопили фортецю Поті (Грузія), а десант з чорноморської ескадри — Анапу.
У лютому 1810 головнокомандувачем Дунайською армією був призначений генерал-лейтенант М. Каменський. У травні 1810 російська армія переправилась через Дунай і захопила Туртукай (нині м. Тутракан), Пазарджік (нині м. Добрич), Силістрію, Разград (нині міста Болгарії), а в червні взяли в облогу Шумлу (нині м. Шумен, Болгарія). Штурм Рущука (нині м. Русе, Болгарія) в липні 1810 закінчився невдачею. У серпні турки були розбиті поблизу Батіна, після чого російські загони зайняли Сістов (нині м. Свіштов), Белу, Тирнов (нині м. Велико-Тирново, Болгарія) і Орсову (нині м. Оршова, Румунія). У вересні 1810 капітулювали Рущук і Джурджа (нині м. Джорджу, Румунія).
На поч. 1811, у зв'язку із загостренням франко-російських відносин, частина військ Дунайської армії була переведена на західний кордон.
Призначений у березні 1811 головнокомандувачем генерал від інфантерії М. Кутузов зосередив війська на головних напрямках. У червні 60-тис. армія Ахмет-паші почала наступ на Рущук, але М. Кутузов, маючи всього 15 тис. війська, відбив атаку та відвів свої війська за Дунай. Та вже у серпні Дунай перейшла 36-тис. турецька армія і закріпилася на лівому березі. На початку жовтня загін генерал-лейтенанта Є.Маркова (7,5 тис. вояків і 38 гармат), переправившись на правий берег Дунаю, несподівано атакував турецьке військо і розгромив його. Головні турецькі сили, що перебували на лівому березі, опинилися в оточенні в районі Слобозії (тепер с-ще в Румунії) і капітулювали 5 грудня (23 листопада) 1811.
У жовтні 1811 розпочалися мирні переговори, що завершилися підпи-
