вересні 1695 завершилася невдачею. Тимчасом російське військо на чолі з Б. Шереметєвим, козаки І. Мазепи та запорожці в травні–серпні 1695 здійснили перший дніпровський похід, наприкінці липня — на початку серпня їм вдалося захопити плацдарм на пониззі Дніпра з турецькими фортецями Казікермен, Мустриткермен, Мубереккермен та Ісламкермен.
Взяття плацдарму дало змогу українцям проводити воєнні дії на Чорному морі, зокрема здійснити великий морський похід 1696. З метою помсти за втрачене в січні 1696 татари здійснили спустошливий напад на Гетьманщину.
У квітні–вересні 1696 відбувся другий азовський похід. Разом із росіянами у ньому взяли участь 15 тис. лівобережних козаків на чолі з наказним гетьманом Я. Лизогубом. У липні 1696 було захоплено Азов.
У травні–жовтні 1697 здійснювався другий дніпровський похід, в якому зусилля російських військ, очолюваних кн. Я. Долгоруковим, і українських на чолі з І. Мазепою та запорожців були зосереджені навколо оборони нижньодніпровського плацдарму й укріплення Казікермена і Таванська (Мустриткермена). У травні–серпні 1698 вони провели третій дніпровський похід, під час якого було здійснено фортифікаційні роботи в Казікермені й Таванську та проведено розвідувальний похід до Очакова.
У січні 1697 Росія уклала договори з Австрією та Венецією про союз проти Османської імперії терміном на 3 роки. 1697–98 на чолі з царем Петром І відбулося Велике посольство в Західну Європу з метою зміцнення й розширення антиосманської коаліції. Однак цієї цілі не було досягнуто через переорієнтацію політичних інтересів впливових європейських держав. Москва була вимушена відмовитися від планів взяття Керчі і взагалі від подальшої боротьби на Півдні, позаяк припинити протистояння з Османською імперією вирішили інші члени «Священної ліги».
Після поразки від австрійців у вересні 1697 до миру схилялася й Порта. За умови необхідності укласти мир цар Петро І прагнув не тільки утримати все завойоване, а й отримати від турків Керч.
Під час роботи Карловицького конгресу 1698–1699 Туреччина поставила перед Росією вимогу повернути Азов та дніпровські містечка, натомість московський посол вимагав у турків Керч. Питання про Азов і Керч були швидко облишені як надмірні в претензіях сторін, а основні труднощі виникли в питанні приналежності дніпровських містечок. Цю проблему на конгресі вирішити не вдалося, тому 14 січня 1699 між Туреччиною та Росією було укладено дворічне перемир'я, що починалося з 25 грудня 1698.
Завершилася війна укладенням Константинопольського мирного договору в липні 1700. Згідно з його умовами за Російською державою залишався Азов, нижньодніпровський плацдарм повертався Османській
