Сторінка:Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. – Випуск 4 (2013).pdf/108

Ця сторінка вичитана

прийнятті стратегічних рішень у сфері зовнішньої і внутрішньої політики.

За часів президентства В. Ющенка в 2005–2006 РНБОУ на чолі з секретарем П. Порошенко використовувалося як противага уряду Ю. Тимошенко. Спроба повернення РНБОУ ключової ролі в системі органів влади, здійснена В. Горбуліним під час його другого приходу на посаду секретаря РНБОУ в 2007–2008, зазнала невдачі. Занепад значення РНБОУ в прийнятті стратегічних рішень спостерігався за часів секретарства Р. Богатирьової в 2008–2010. За президентства В. Януковича РНБОУ перетворився де-факто на структурний підрозділ президентської адміністрації. Навесні 2012 секретарем РНБОУ став А. Клюєв, який намагався повернути цьому органу колишній вплив. 8 червня 2012 набула чинності нова редакція Стратегії національної безпеки України.

Літ.: Горбулин В.П. Без права на покаянне. — Харьков, 2009; Литвиненко О.В. Національна безпека України. — К., 2006.

А.Ю. Мартинов.

РАДЯНСЬКО-ПОЛЬСЬКА ВІЙНА 1939 — воєнна операція Червоної армії проти Польщі у вересні—жовтні 1939 з метою зайняття західноукраїнських та західнобілоруських земель, що перейшли до радянської сфери інтересів згідно із cекретним додатковим протоколом до договору про ненапад між Німеччиною і Радянським Союзом. Радянський план передбачав масований наступ військ одночасно на кількох головних напрямках: на Гродно (місто в Білорусі) і Вільно (нині м. Вільнюс), на Барановичі–Брест (нині місто і адм. центр Брестської обл., Білорусь), на Рівне–Луцьк–Володимир-Волинський, на Тернопіль–Львів, на Бориславські нафтові родовища. На 8-й день операції війська мали вийти на «Керзона лінію». Їхнє подальше просування з виходом на рубіж Вісли і Нарева (прит. Вісли) залежало б від загального розвитку воєннополітичної ситуації в Польщі.

Для виконання цих завдань залучалися, переважно, війська двох військових округів — Білоруського особливого та Київського особливого, на базі яких були створені два фронти — Білоруський (командувач — командарм 2-го рангу М. Ковальов, нач. штабу — комдив М. Пуркаєв) та Український фронт (командувач — командарм 1-го рангу С. Тимошенко, нач. штабу — комдив М. Ватутін). У першому оперативному ешелоні перебували: 21 стрілецька і 14 кавалерійських дивізій, 16 танкових і 2 мотострілецькі бригади та Дніпровська військова флотилія, які були зведені в 7 армій, кінно-механізовану групу та один окремий стрілецький корпус. Загальна чисельність військ першого ешелону обох фронтів становила понад 617 тис. вояків, майже 5 тис. гармат і мінометів, майже