Все, що зроблено для захисту українських прав, української культури, зроблено не з волі, а проти волі московського панування на Україні. Це ми бачимо, і оцінюємо сучасну ситуацію так: народ перемагає московсько-комуністичну неволю, рве кайдани, і робить по свойому, а переможена московська влада на Україні, не маючи сил противиться, аби не страмиться, вдає, що вона згодна а природнім бажанням народу. Розвиток укр. культури — це заслуга не влади, а самого народу і окремих осіб серед влади, що робили всупереч її волі. Цих осіб ми не осуджували, бо розуміємо їхнє становище й їхню ролю в розвитку української культури. За царя теж були «високі» особи, що почували себе «українофілами». Певну лепту на розвиток української справи вони теж вкладали.
Горе наше дійсно в тім, як пише Ваш кореспондент із села, що бракує інтелігентних робітників. Але що вдієте? Ви кажете, що «займаючи позу, ворожу до сучасної влади на Україні, ви (ми) тим самим продовжуєте фактично бути ворогом працюючого люду». Чому? Хіба ми не працюємо для добра українського народу, поширюючи його культурні здобутки? Я гадаю, що влада і народ ріжні річі. І коли ми не підтримуємо влади, яка йде проти народу, то від цього користь тільки народові. Наглядний доказ: українізацію влада почала допускати тільки після того, як ми тут, за кордоном, створили огнище української культури. Ми бачимо, як на зло нам видається «Червоний шлях» і инші україн. книжки. І в цім фактично є користь українському народові від нашої позиції. А яка була б користь, як би ми разом з Вами признали владу і вернулись на Україну? Нас би, як і Вас, коли б не розстріляли, то або закинули б до в'язниць, або розсадили б на підручних технічних місцях, і примусили робити те, що комусь корисне, але не українському народові. Ми тут у вільних умовах видаємо українські книжки, влаштовуємо українські школи, розвиваємо українську культуру, українську політичну думку так, як це нам здається кращим для української справи. А там, разом з Вами, ми мусіли б робити тільки те, що нам дозволяла б московська влада (не українська, бо української навіть комуністичної влади нема), тоб то: тільки те, що корисне для неї.
Ви кажете: «суперечку між «яничарами» та «визволителями» найкраще розсудить історія — непідкупний судія, що зветься боротьбою кляс». Я знаю, яку дозу критичного яду Ви вклали в цю фразу: Ви за боротьбу кляс, розуміється, і за перемогу робочої, трудової кляси, точніще — за перемогу селян і робітників. А ми за що — як на Вашу думку? За те саме. Ви цьому повірите, бо бувши в нашій партії — читали нашу програму і знаєте, що ми за перемогу селян і робітників, за владу трудового люду, за визволення його від клясового, політичного, національного утиску, за усунення капіталізму і за створення нового суспільства без хлопа і пана.
