Вашого листа одержав. Хоч Ви написали його тільки во ім'я моїх «до-революційних» заслуг, очевидно, не вірячи в мою революційну чесність, але я все таки Вам вдячний і при всій своїй «контрреволюційности» не тільки нічого не маю проти постачання Вам укр. закордонних видань, а навпаки: зроблю це з приємністю, бо иншої мети, як служити трудовій Україні, не мав і не маю. Між нами є те спільне, людське, що виявляється у слові «український» і «соціялістичний» або громадський.
У Ваших словах звучить образа на те, що ми Вас (не особисто Вас) вважаємо за «яничарів» і Ви готові мабуть в одному цьому бачити нашу неправоту.
Коли б я Вас вважав за «яничара», то я б Вам не писав, бо вважаю нижче своєї гідности мати звязок з тим, хто за ради особистих вигод стає на послуги ворогам українського трудового люду і допомагає їм катувати народ.
Хто, перебуваючи в К.П.б.У., робить українську роботу, а не московську; хто не допомагає Московцям поневолювати український трудовий народ, а навпаки — допомагає йому захищати своє право на самостійне вільне життя, — той не яничар.
Коли б Ви серьозно думали, що я Вас вважаю за яничара, то не відповіли б мені.
Я Вам по совісти скажу, що таких, як Ви, за яничарів не вважаємо і на їх не гніваємось за їх працю в «радянських» установах. Навпаки, ми з подивом і прихильністю ставимось до Вашої праці, направленої на те, щоб в сумну дійсність на Україні влити визвольний зміст і надати йому ще й українську форму. Треба бути поганої думки про людину взагалі, про революціонера українського, щирого борця за визволення трудового люду зокрема, щоб вважати всіх, що на Україні або по за Україною, за злочинну наволоч, яка тільки те й думає, щоб якось нашкодити українському народові: одні тим ніби-то, що хочуть в одну душу запродати Україну міжнародньому капіталові, привести той капітал на Україну і всіх віддати в рабство, а другі — тим, що обов'язково хочуть продати або просто віддати всю Україну Москві і разом з Москалями і Жидами «латану свитину з матері здіймати».
Коли б це так справді було, то дійсно Українці є «поголовна наволоч», що складаються з двох непримиримо ворожих і по суті гидко злочинних, не людських формацій. Тут не могло б бути думки, що одна з цих частин справді гарна,
