стом і революціонером. Коли Ви цього не робили, то робили инші. Чому це робилось? Під примусом сили.
І тепер психологічно те саме.
Ви співаєте на зовні про необхідність захисту комунізму, сучасної влади на Україні, а в душі чуєте, що… так само любите її, як колись царя.
Я ще 1917–18 р. чув од Вас сміливу критику теперішніх панів. А тепер Ви инакше кажете, бо мусите. І я Вас ні крихти не обвинувачую. Я знаю, що Ви в душі проти здачі в аренду землі міжнародньому і московському капіталові, та ще на 60 років, та ще без обмеження площі. Як чесний захисник інтересів трудового люду, Ви проти цього варварства, але як комуніст Ви проти цього ніколи не виступите, доки на Україні влада Москви. А от коли б була наша влада, то Ви б очі нам видряпали. (Хоч такого декрета ми б своїми руками ніколи не підписали).
Ділком зрозуміло, чому Ви так мусите держатись: так вимагає сила, а не Ваша добра воля.
Як чесний революціонер і людина, Ви добре знаєте, що як би на Україні була українська комуністична влада, то Ви б не журились за українізацію: вона б ішла бурхливим морем і заливала б все життя. Були б школи українські, книжки виходили б міліонами, Ви б все мали дома, а головне: ми не були б на еміграції, а допомагали б Вам, українським комуністам, сиділи б по школах, по урядах і взагалі скрізь та всюди робили б діло української трудової культури. Десятки тисяч революційної, соціялістичної та демократичної інтелігенції підпирали б Вашу владу, як українську; допомагали б Вам в культурних і господарських справах. Не було б «яничар» і не було б «визволителів», і ми з Вами листувались би не крадькома. Я б не «продавав» України капіталістам за кордоном, а Ви б не «продавали» її дома. От що значить українська Україна. От де вилазить «національний момент».
А Ви кажете, «клясова боротьба»! Хіба може бути клясова боротьба між людьми одної кляси ? Логічно не може бути, і її нема, а коли припустити, що може таки бути? В такім разі кляс нема, а є тільки фікція нашого думання.
Ми з Вами боремось хіба як представники ріжних кляс? Розуміється, ні. А коли ми люде одної кляси і все таки боремось, то ця боротьба є на ідеологічному, а не клясовому ґрунті. «Клясова боротьба» це не така проста річ. Для цього не досить «Капітал» К. Маркса прочитати. А чи багато комуністів, хоч його читали?
От Ви, комуністи, три роки боролись за «комуни» і це, скажім, була клясова боротьба, а тепер Ви боритесь за Неп (протилежність комун), «за допомогу» капіталістів, за концесії для їх — і це хіба клясова боротьба? Коли людина бореться за щось одне і в той же час за щось йому протилежне, то вона ні за що не бореться, а вмирає духовно і етично. І хіба Ви
