|
76.„Козацтво! лицарі! Трояне!
„Храбруйте: наша, бач, бере!
„Оце опудало погане
„Латинів город одіпре.
„Но перше чим начнем ми битись,
„Для мертвих треба потрудитись,
„Зробить їх душам упокой;
„Імення лицарів прославить,
„Палланта к батькові одправить,
„Що наложив тут головой“.
77.За сим пішов в курінь просторий,
Де труп царевича лежав;
Над ним аркадський підкоморий
Любистком мухи обганяв.
Троянські плакси тут ридали,
Як на завійницю кричали,
Еней зарюмав басом сам:
„Гай! гай! — сказав, — увяв мій гайстер!
„Який то був до бою майстер...
„Угодно, бачу, так богам!“
78.Звелів носилки з верболозу
І з очерету балдахин
Зготовить тіла для виносу,
Щоб в них Паллант, Евандрів син,
Вельможа, панськая персона
Явилася перед Плутона
Не як аби-який харпак.
Жінки покійника обмили,
Нове убрання наложили,
Запхнули за щоку пятак.
79.Як все уже було готово,
Тоді якийсь їх филозоп
Хотів сказать надгробне слово,
Та збився і почухав лоб, —
Сказав: „Се мертвий і не дишет,
„Не видит, то єсть, і не слишит,
„Єй! єй!.. уви! он мертв... амінь!“
Народ від річі умилився
І гірко-гірко прослезився
І мурмотав: „паноче, згинь!“
|
