… У манастирськім саду гримнув традиційний соловей. За манастирем заграло сонце в рожеві сурми.
Мура каже (промова в ніс):
— Ан-дре.
Це так поважно, ніби в салоні графині X. Але — це не так: тільки погляд маман, а взагалі — йолки зелені. І все.
… Нарешті комуна розійшлась на роботу. Залишились: Варвара й Андрій.
Тут і кінець другому розділові.
Варвара варить борщ на примусі, а Андрій чистить картоплю.
Рожеві ранкові сурми біліють. Іде день і біла музика дня. Традиційний соловей змовк.
Над манастирем сонце.
Звичайно, Варвара буркотить:
— Ну, от: була у панів — робила. Тепер у комунії — і знову роби.
Андрій каже:
— Так ви не робіть, Варварушко. Ми й сами справимось.
— Не робіть! А хто ж обід зварить?! Га?!
— Ну, то робіть, Варварушко.
Хвилюється:
— Варварушко… Варварушко… Ні в якім разі й баста.
Ну-с…
