Чи буде моя пісня вам весільна про колишнє. Перебачайте мині, люде добрі.
Я втік из московськоі тюрми, в широкий світ, бо чув в моіх жилах вільну кров. І росказую вам, брати моі, по правді, що було зо мною, де і як, щоб ви знали, кого, коли, за що і про що роспинали.
Слово-титло. Мій батько Гончарь, а я його син, Гончарь і кашеварь. Горшки ліплю і кашу в них варю, дітей годувати. Діти кажуть: „каша наша, а батьків борщ“.
Марта 1, 1894.
Каліфорнійська Краіна.
Агапій Гончаренко.
Именє мого татуся Онуфрій, діда Герасим. Мій татко родився, іюнія 12, 1799 року, в селі Камянці, близько міста Фастова, Сквирського повіту, Киівськоі губерніі. В Камянці жили люде вільні, не під паном. Дід Герасим мав достаток, любив науку, і оддав сина Онуфрія в древню киівську академію, на свій кішт. По скінчанні шкіл, мій татко женився на Евдокіі, дочці Алексія Штефана, в селі Кривині, недалеко міста Брусинова, де стояв Каховський 1824 р. Алексій Штефан був священником, і
