в Scotch School yard, і через його, знаємость з порядніщими англиками в Александріі.
Sir Samuel Baker збудував для мене на станціі залізноі дороги в Каіро невеликий склепик, де я продавав для англиків, перейізжаючих во Всхідну Індію: книжки, газети, парасолі, медіціну і проч. Англійське біблійське товариство в Александріі дало мені скільки сотень євангелій россійського друку в Лондоні. Я йіх продавав прутко, богомольцям россіянам, ідучим на Синайську гору. Це не осталось тайною, що якийсь россіянин продає франкмасонські євангелія россіянам-богомольцям. Россійський консул, поляк Лаговський дав гроші іонському греку, настрашити мене, щоб я покинув склеп на станціі. Февраля 22, 1803 року, в 3 годині після обіда, чоловік прийшов до мене, купив євангеліє, вирвав листа, вдарив панятурками мене в тварь і всунув ніж в мою грудь. Я вмлів і впав на землю, поліціянт арештовав розбійника; в моі груді він трошки зачепив тіло моє. В суді грек признався, що россійський консул дав йому гроші настрашити мене, щоб я покинув склеп і втік из Александріі. Ба я все таки торгував в моїм склепу, я ніколи в моім віку не жив жебраннєм.
Англикам я давав карти готеля, триманого в Александріі моім земляком из Таганрога Стефаном Тифиновим зо старою матірью. Готель був вищого клясу, в нім в кожду суботу в вечері наші виходці Украінці збірались і розмовляли про спілку і коханнє між собою. В тий час в Александріі був шановний наш втікач доктор медіціни Онуфрій Зениш, из Поділья, високо знаний доктор на Всході; за тим
