та́ти, та́ю, єш, гл. Спрашивать, спросить. Прийшли, запитуємо попа — що візьме за вінчання. Г. Барв. 183. Запитай, матінко, усіх нас, де твоє дитятко бувало. Мет. 171.
Запи́туватися, туюся, єшся, сов. в. запита́тися, та́юся, єшся, гл. 1) = Запи́тувати. Запитайся, брате, яка моя доля. Чуб. V. 764. *2) Пробовать, пытаться что-либо сделать. Харьк. Сл. Яворн.
*Запи́тувач, ча, м. Спрашивающий, вопрошающий. Вася хутко дивиться на запитувача, якогось худого, не то міщанина, не то робітника з пристані. Виннич.
Запи́тяний, а, е. О болезни: приобретенный от питья ч.-ниб. Чуб. I. 134.
Запиха́ти, ха́ю, єш, сов. в. запха́ти, ха́ю, єш, гл. Запихивать, запихнуть. Петрушкою рот запхала. Чуб. III. 113.
Запиха́тися, ха́юся, єшся, сов. в. запха́тися, ха́юся, єшся, гл. 1) Забираться, забраться, влезть. Тілько прийшов до світлиці, в кімнату запхався. Чуб. V. 1081. 2) Только несов. в. Есть с жадностью. Гризне і закриється кулаком, щоб не всі бачили, як він запихається. Св. Л. 219. Галушкою запихалася. Канев. у.
Запиша́тися, ша́юся, єшся, гл. Заважничать, *зазнаться. Запишався, як кошеня в попелі. Ном. № 2473. *Запишався, як попова сучка. Пир. у., Конон.
Запишни́тися, ню́ся, ни́шся, гл. = Запиша́тися. І геть то честію такою запишнився. Греб. 362.
Запишні́ти, ні́ю, єш, гл. = Запиша́тися. Аф. 432.
Запища́ти, щу́, щи́ш, гл. Запищать. Як запищить, як завищить! та й побігла в ліс. Рудч. Ск. II. 20.
Запідпідьо́мкати, ка́ю, єш, гл. О перепеле: закричать. Закигикала над ним чайка, запідпідьомкала перепілочка. Стор. I. 206.
Запізва́ти, зву́, веш, гл. Привлечь к суду. Запізвав мене Степан. Камен. у.
Запізнава́ти, наю́, є́ш, сов. в. запізна́ти, на́ю, єш, гл. = Зазнава́ти, зазна́ти. Запознайте світа, поки служать літа. Чуб. I. 269.
Запізнава́тися, наю́ся, є́шся, сов. в. запізна́тися, на́юся, єшся, гл. = Зазнава́тися, зазна́тися. 1) З козацьтвом нашим добре запізнавсь. К. ПС. 120. 2) Хоть з котрою ся запізнаю, взаємности не дознаю. Гол. I. 215.
*Запі́знений, а, е. Запоздалый. Сл. Нік. Запізнений відгомін гайдамацького гомону. Г. Барв. 27.
*Запі́зно, нар. Слишком поздно. Сл. Нік.
*Запі́знювання, ня, с. Опаздывание. Сл. Нік.
Запі́знюватися, нююся, нюєшся, сов. в. запізни́тися, ню́ся, нишся, гл. Запаздывать, запоздать. *Де ж ти, доню, забарилася, що з вечера запізнилася. Нп.
Запіка́на, ної и запіка́нка, ки, ж. Водка, сваренная с пряностями. Маркев. 171. Чуб. VII. 447. На запікану корінькову купив кубеби й калгану. Мкр. Г. 69. Участувала запіканкою і тернівкою. Стор. I. 117.
Запіка́ти, ка́ю, єш, сов. в. запекти́, чу́, че́ш, гл. Запекать, запечь. Неначе згага запекла. Шевч. 402. Запікають товсті стегна (теличі), обід спорадили. Рудан. I. 75.
Запіка́тися, ка́юся, єшся, сов. в. запекти́ся, чу́ся, че́шся, гл. 1) Запекаться, запечься. Запеклися уста кров'ю — не промовлю. Мет. 129. Запеклося моє серце. Чуб. V. 958. *2) Ожесточиться, потерять жалость. У мене серце вже так запеклося, що я 6 і вбила її тут на місці. Крим.
Запіклува́тися, лу́юся, єшся, гл. Озаботиться, позаботиться о ком, о чем. Нема кому тебе пожалувати, а ні тобою запіклуватися. МВ. III. 65.
Запі́л, по́лу, м. Пола одежды, завернутая так, чтобы в нее можно было что-либо положить. У запіл набрати. У заполі принести. О. 1862. I. 55. Цілісінький тиждень переносив (золото) у заполі. Кв. II. 165.
За́пі́лка, ки, ж. Передник. Желех.
Запі́лля, ля, с. 1) Полы. Тернові вітки в запілля рубайте, мені признаку покидайте. Макс. (1849). 21. *2) Тыл. Сл. Нік. *3) Отгороженное место в сарае или хи́жі, где стоит закром. Желех.
