Сторінка:Скалки життя (Пилипенко, 1925).pdf/23

Цю сторінку схвалено

Підгайчого), телефони дзеленчать, по вулицях верхівці скачуть, комсомольці мітинг збирають…

Нарешті вирядили експедицію. Попереду кінних півсотні, далі кулеметів двоє на тачанках, позаду піших чоловік із півтораста набралось. А в місті комсомол озброївся, скрізь на підступах варту порозставив.

Тим часом на узліссі все автомобіль гарчав та часом постріли чути. Кирило-писарчук на горище заводське здерся, так і звідтіль бачив, як бандити по-між деревами перебігали, розстрільною розсипалися. А під великим дубом ніби кулемет на трьохнозі поставили. Пораються коло нього бандити, туди-сюди повертають, — на завод, значить, приціл беруть.

— Ой, аби скорше підмога була. Буде бо духу нам, як тим білим під Перекопом..

А загон міський не квапився. Розвідку вперед вислав. Кінні в обход лісом пішли. Кулемети за горбком сховалися. Бувалий воєнком був, ще за Махном колись гонився. Для спокою в окружком першого рапорта послав:

— Оточую ворога. Жодний живим не вискочить. Готуйте буцигарню для бранців. Скликайте ревтриб. Воєнком Скорохватський.

А в лісі знов як торорохне бомба. Схопили бандити кулемет та кудись на инше місце потаскали.

— В атаку, вперед! — скрикнув воєнком та з шаблюкою наголо до лісу.