щину, котру становить вижина Украінсько-Поділська. Відъ головного ділу водного, тамъ де зъ него витікає на північъ Стиръ и Бугъ, а Серетъ зъ другими допливами Дністровими на полудне, дальше на полудні відъ долини Дністровоі и середнёго Дністра тягнеться вижина Украінсько-Поділська на східъ идъ Дніпрові; на північъ іі обграничає пасмо гірське, идуче черезъ Волинъ идъ Киёву, на полудне такожъ одно гірське пасмо, идуче відъ Дністра идъ Дніпровимъ порогамъ. Найвисше піднеслася поверхня сеі вижини на північно-західнімъ краю, межи жерелами Серета, Богу и Тетерева. Зъ відси похиляється вона въ загалі на полудне, зъ побічнимъ похиленнємъ на східъ, идъ Дніпрові. Похиленнє теє въ части полуднево-східній (межи Дніпромъ и Богомъ) доразнійше, якъ въ полуднево-західній стороні (межи Дністромъ а Богомъ, на Поділлю); такъ коло Махнівки сягає вижина до 750' и спадає вже коло Умані на 200', противно-жъ въ части межи Богомъ а Дністромъ вижина ажъ надъ Кодимою значно знижається. — Украінсько-Подільска вижина становить въ загалі рівну, одностайну, горами неперервану рівнину, и коли де знижається або підноситься, то такъ лагідно и помалу, що того на око не пізнати. Тілько текучі нею ріки попрорізували въ ній глибокі „яри.“ Яри сі и рівна поверхність становлять головний виразъ Украінсько-Подільскоі вижини. Станувши посередъ тоі рівнини, якъ далеко окомъ сягнешъ, не узришъ, тілько поля, збіжжємъ засіяні, або луги (сіножати) степові, — тілько десь на краю виднокруга синіються гаі. Але пройдешъ кусень тою одностайною стороною, разомъ урвалася тобі рівнина глибокимъ яромъ, и передъ тобою розточиться образъ цілкомъ відмінноі сторони. Серединою глибокого яру тече ріка; по-надъ рікою розложилися села; сади й гаі пнуться до гори обома берегами яру; до ріжноличности образу причиняються ще й скали и горби по-надъ рікою. Иноді буває такий яръ и на милю въ ширшъ и більше; а що вже долини Дніпра и Богу, котрі такожъ суть лише великими ярами, то сі вже становлять цілий свій осібний світъ, цілкомъ відрубний відъ одностайноі вижини. Въ ярахъ и климатъ инший; въ яри ховаються села відъ острого східнёго вітру, що віє все отвертими рівнинами вижини. Перейдешъ яръ и вийдешъ по другімъ боці берегомъ зновъ до гори, — на горі зновъ тебе окружає незміренна, здається, рівнина.
Гранитъ становить найнизшу підставу східнёі більшоі половини Поділсько-Украінськоі вижини; въ західній, меншій половині творить тую підставу пісковець и вапнякъ; самою-жъ серединою вижини, відъ жер. Стиру и Икви ажъ до Дніпра понизше устя р. Тясмина, тягнеться такожъ довгий и вузький покладъ вапняку. На тій найнизшій підставі граниту, пісковця и вапняку лежить верства утворівъ третинніхъ (tertiär), а поверхъ сихъ верства утворівъ старшихъ напливовихъ, именно-жъ глина. Послідню, верхню верству творить формация напливова новійша, котра становить въ головній части о плодородности землі; вона-жъ тутъ — въ переважній части — чиста чорноземля. Чорноземля тая покриває Поділлє (часть західню Украінсько-Подільскоі вижини, межи Дністромъ и Богомъ) одностайнійше и грубше, якъ східню половину (Киівську губернию). Въ Киівській губерниі північна частина вижини покрита переважно глиною, змішаною зъ піскомъ, або самимъ піскомъ; мілкимъ піскомъ покриті такожъ береги кількохъ прирікъ Боговихъ (именно долина р. Собь), берігъ р. Дніпра въ полудневій части Киівськоі губерниі и сторона по лівімъ березі р. Тясмина, около м. Сміли, де вирубано лісъ сосновий. Все остальне — чорноземля. Сіножатей має Поділлє мало; за те східня половина Украінсько-Подільскоі вижини має іхъ два роди: лугові, по-надъ ріками, въ північній, а степові въ полудневій части. Въ минерали вижина не такъ багата, якъ Волинъ, хочъ и тутъ є іхъ ще досить. Гранитъ єсть, якъ знаємо, на цілімъ майже обшарі вижини, — найкрасший Уманський; находяться порфири, опалі білі и жовті; такожъ земля порцелянова коло Махнівки и Умані и надъ Синюхою (допл. Богу); камінъ литограФичний на Поділлю; торфъ надъ декотрими Подільскими ріками. Жерела сольні показуються въ Мукші (уізда Каменецького) и въ Соколі, жерело салитряне вв Каменці. Салитра показується на Поділлю, де въ горячу пору осідається білимъ порошкомъ по оранихъ скибахъ и кертовинахъ.
За Дніпромъ вижина зновъ підноситься зъ долини, та вже не такъ високо; тутъ вона за те ширше сягає на північъ. Відъ північноі части Курськоі губерниі, де вижина піднеслася найвисше, простирається вона на західъ до Дніпра, на полудне по линию порогівъ, черезъ полудневий край Чернигівськоі губерниі, Полтавську и Харківську. И тутъ рівна рівнина тягнеться відъ Дніпра по Донъ, перервана декуди хиба невеликими лісами. На глинистій або пісчаній підпочві лежить верства товстоі чорноземлі, чимъ дальше на полудне, тимъ грубша и чистійша. Въ північній части вижини чорноземля ще перемішана зъ глиною и піскомъ. Чистий, сипучийся пісокъ або суглинокъ залягають вузькими полосами береги рікъ, именно-жъ піски на лівімъ березі Оскола и Донця, при стоці рікъ Усожа и Свани, на берегахъ Дніпра, Ворскли, Псёла. Особливо плодородною єсть земля въ полу-
