Сторінка:Повна збірка веселих віршів Степана Руданського.pdf/143
Цю сторінку схвалено
Ото собі запили І поцїлувались, Але тільки Москалї В коршму увігнались —
Один циб через вікно,
Другого вхопили…
Сей бідняка і кричить:
Ратуй, брацє міли! А той собі до лїска Скілько сили дує, Тілько крикнув сьому раз: — Нєх цє Буґ ратує!
——o——
10. Каньовський і Радивил.
Раз Каньовський людоріз —
Звісная огида —
В Радивила задушив
Коханого Жида. Розгнївав ся Радивил, Тай сказав щось тому, А той живо на коня, Та до свого дому.
Набрав Жидів цїлий віз,
Загородив вила,
Сїв на-верха тай везе
Аж до Радивила.