19. Ов!
Говорив піп на казаньнї:
„Був то собі, — каже, — гай,
За тим гайом — іще гаї,
А за ними — іще гай!
Там-то, — каже, — сьвятий Юрій
Показав своє добро,
Як пришпилив змію люту
Та списою під ребро.
То змія вже і почула,
Що тут її буде смерть:
Лягла тілько, протягнулась,
Та хвостиком: шерть та хверть!”