"Viel dunkle Wege fuehren
Vor unbekannte Тuегеп,
Wer keine Heimat hat..."
"Zal z oczu lzy wyciskal tym, со tain patrzyli,
Co z Bahramen w niewoli w Carigrodzie byli,
Widzac, ano tuteczne ludzie przedawano,
Xiedza, cylopa, szlachcica, - nic nie brakowano.
Jednych kijmi na bazar jak bydlo pedzono
Drugich w petach, a drugich w lancuchach wiedziono".
Щойно перестали падати рясні дощі над гарним Царгородом[1] і весняне сонце усміхалося до нього блиском і теплом. Зазеленіли сади й огороди. І міцніще притулився повій до струнких кипарисів у парках Ільдіз-Кіоску. І зацвили білі й сині бози і червоний квіт брескви покрив гилля її. З величезних мурів резиденції Падишаха позвисали сині, міцно пахучі китиці квітів гліцинії. Запах їх доходив аж до пристані, де виладовували довгі ряди молодих невольниць. ...Йшли сковані, по чотири, злучені міцними подвійними ланцюшками, з кайданками на руках. А для чвірки, в котрій була Настя, якось не стало легких, жіночих ланцюшків. І на березі Золотого Рога столиці Падишаха заложили на її ручки тяжкі ланцюхи, призначені для молодих мужчин-хлопців, стиснувии їх на три огнива, бо дрібні ручки мала.
Булаб тут може ревно заплакала, якби її увагу не відвернули дикі сцени, що діялися тут при виладовуванню мужеських невольників. Від Чорного Моря, від берегів Скутарі
65
- ↑ Царгород, Византія, Константинополь, по турецьки Істамбул (або Стам¬ бул), одно а найкращих міст на землі. Турки здобули Його від сварливих Визан- тійців раненько, дня 29. мая, 1453 р. за Сулейманового предка Магомета II.
