перекладав, ні: перекалічував на хахлацьку мову московські слова, граматичні форми, навіть саму кострюбатість періоду, — тай утворив таке, що тільки плюнь.
Обдарував цим твором неньку-Вкраїну маленький канцелярський чухрай, що напевне вважає себе за великого знавця вкраїнської мови, бо вміє гарно співати „Гречаники“; держав його при собі начальник його, московський „фахавецъ“ із тих, що понастягав з Московщини Лизогуб за славного гетьманування Скоропадського, держав, як спеціалиста (!) для перекладів „на эту нелѣпую мову Грушевскаго, этого измѣнника общему дѣлу, подкупленнаго нѣмцами“ і т. д.
Ось ще уривки з докладу Українця (правника, як він себе називає, значить людини з вищою освітою) про становище в Одесі по весні р. 1920:
|
... Денікінці, просто кажучи, втекли з Одеси з великим позором... Большовики на чолі з Осадчім... в останні дні... Мануільський іздав закон... через два тиждні... що такового (націон. питання) на Україні нема... Однако з перших-же днів і... по останні часи...... Останній час становище в Одесі... Галицькі частини, стягнути в район Бірзули, не в якім разі з большовиками не підуть... На офіціальном завтраку... за часи, большовиків... |
31
