Заточина „Лаврентія“. — Ентузіясти й авантурники. — Як умирають чукчі. — Воля шамана. — Оравелян. — У полярних сутінках. — Рінтетегін. — У гості до людини моря. — У лікарні. — Дівчина в білому халаті. — Беремо вугілля. — Як украдено Мері. — У штурму на вельботі. — На порозі крижаного рейсу.
Останній день липня. Найгарячіші дні на Чукотці. Сонце зникає на короткий час. Ночі немає. Північ нагадує світанок. У заточині Лаврентія вже майже не залишилося криг. Лише рідко-рідко пропливе невеличка, химерно обточена сонячним промінням крижина, що її вигонить у море вітер, або бовтає по хвилях приплив чи відплив. Чайки користуються з цих крижин; вмощуються на них в безпеці від нерп, чиї чорні цікаві голови з'являються з-під води то тут, то там. На горах,
