Сторінка:Микола Костомаров. Гетьманованє И. Выговского и Ю. Хмельницкого (1891).djvu/81

Ця сторінка вичитана
— 71 —

васъ, вы насъ ратуєте; и Богъ буде зъ нами, а чортяка вязы собѣ скрутить! Чого ще вагатися? Батько̂вщина озывається до васъ: я васъ породила, а не Москаль; я васъ выкохала, выгодувала, схаменѣться; будьте сущими дѣтьми моими, а не выродками!“

„А що, гукнувъ Выговскій, чи сподобалась вамъ, панове молодцѣ, рація єго милости папа комісаря?“

„Гараздъ говорить!“ загукали козаки.

Выговскій вклонився комісарямъ й вельми красномовно подякувавъ во̂дъ всего во̂йска запорозкого за мило̂сть короля.

По̂сля обопо̂льныхъ компліменто̂въ та звычайныхъ церемоній, гетьманъ выбравъ съ кожного полку комісарѣвъ за для трактату съ комісарями польскими. Тодѣ складено й написано пакты, що ихъ взывають Гадяцкими. Вони дотыкаються чотырёхъ рѣчей: державнои ваги Украины, внутрѣшнёго ладу, вѣры й просвѣты.

Украина, се бъ то землѣ, що складали тодѣшни̂ воєводства черниго̂вске, кієвске й брацлавске (теперѣшни̂ губерніи: полтавску, черниго̂вску, кієвску, схо̂дну частину волыньскои й по̂вденну половину подо̂льскои), ознаймлено во̂льнымъ та незалежнымъ краємъ, злученымъ съ Польщею яко Велике князѣвство Руске съ правами Великого князѣвства Литовского. Рѣчь-Посполита мусѣла стати во̂льною спо̂лкою ро̂вныхъ мѣжь собою й однаково во̂льныхъ республикъ: польскои, литовскои й рускои по̂дъ рукою короля, обраного трёма спо̂льными народами. Усі три народы мали гуртомъ опанувати береги Чорного моря й розпочати во̂льну плавбу; усѣ три народы повинни̂ оденъ другому помагати на во̂йнѣ, не цураючись во̂йны й зъ Московщиною, якъ що царь Московскій не верне ти̂ землѣ, що належать до Речи-Посполитои. Якъ що Московщина злучиться съ Польщею, то вмова про цѣло̂сть Великого князѣвства Руского, зъ усѣмъ єго устроємъ, мусить зробитись кореннымъ закономъ, й тодѣ царство Московске пристало бъ до сеи спо̂лки за четверту сполучену державу. Велике князѣвство Руске зрѣкалося всякихъ зносинъ съ чужими державами.

Въ серединѣ Великого князѣвства Руского все мало бути таке, якъ у самосто̂йнои державы. Верховна праводавска власть выходить зъ національного збору депутато̂въ, обраныхъ жителями трёхъ воєводствъ, що складали Велике князѣвство Руске; выко-