Полковників вибірав увесь полк, але й сю виборну посаду Московський уряд (після Мазепи) скасував і почав полковників сам настановляти. Полковникові були підвладні усі справи військові, земські, судові і поліційні у свойому полку і уся полкова старшина. Клейноди полковницькі схожі з гетьманськими: хоругов, бунчук і, замість булави, пернач, — се теж булава, тільки не кругла, а з листків якого-небудь металю. Пернач носив полковник завжди з собою на війні і дома, коли виходив куди, як полковник. Крім того, у кожного полковника були ще невеликі перначі залізні або мідні; їх давав він, замість пашпорта, тим людям, котрим доручав якусь справу.
Полковий обозний — завідував полковою арматою і пушкарями.
Полковий суддя завідував судовими справами полкового, а після гродського суду.
Полковий писарь — начальник полкової канцелярії.
Полковий хорунжий — носив полкову хоругов.
Полковий осавул — їх було по двох у полку, се ніби отамани полкові.
Полковий канцелярист — їх було 10–16 чоловік у полку.
Кожний полк поділявся на сотні, немовби на повіти: в полках було їх не однаково: 10–20, а часом 20–24. Деякі з полків виставляли по кілька тисяч козаків.
Сотник був старший у сотні; завідував усіма справами своєї сотні. Сотників було стільки у полку, скільки було сотень.
Отаман сотенний — другий після сотника, немовби поліцмейстер у сотенному місті. Він був заступником міщан.
Осавул сотенний — третій після сотника.
Хорунжий сотенний — однаковий з осавулом.
Писарь сотенний — завідував сотенною канцелярією.
Поодинокі села в сотні мали свого осібного урядовця Курінного отамана. Се те, що тепер голова, війт, солтис або староста по містечках і селах.
Крім того, були ще значкові товариші при полках — се те, що Бунчукові при Гетьмані, та ще були Військові товариші — вони займали низчі уряди у сотні.
От які посади були у війську козацькому і на Україні.
Окрім кінних козацьких полків, були ще полки піші, що звалися сердюками, і полки охочекомонні або компанійські. У тих полках були такі самі посади, що й в козацьких реєстрових полках. При боці Гетьмана, щоб його стерегти, була окромна невеличка ватага, що звалася придворна корогва.
Тепер поглянемо на суд і урядовців в ньому. Вони теж були виборні. Найвищий суд на Україні був — Генеральний суд, де, як вже згадувалося раніще, засідали: Генеральних суддів двох, упов-