|
При боцї голька з легенька |
ТАНАС. Та і ти також бив ся з тими цивілями?
ТНМКО. То сє вє! Го, го! нераз то ішло не на шпас. Раз цум байшпіль, а було то, бачу, в якийсь нїмецький фештаґ, вийшов я на шпацер; гень вайт, аж за місто, де то на деревляних конях їздять. Іду собі — аж ту ся цивіль зі мною зачепив. Я як не вийму шаблї, як не стану його плейзеровати то сюди, то туди, то по руках, то по фусах — на всї зайти. Дивлю ся, а то цїла тьма люда нас обступила, — бачите, щоби свого камрата боронити! Ов зле кепсько! Я виджу, що не спас, тай кажу: Пани цивілї: пардон! а нї, то вшицьким смерть! Но і була фріде!
ПАРУБОК. А тобі за се нїчого не було?
ВАСИЛЬ. Нїчого — тільки всадили на три місяцї до тюрми. (всї сьміють ся).
ТИМКО. (до себе). Варт ду баґаже! Научу я тебе — як мене на сьміх виставляти!
ГЕРШКО. Ну що то шкодить! То кождий добрий вояк мусить сидїти в штокгавзї.
ТИМКО. Маєш рехт, Гершку! Ґіб шнапс! Або нї — чекай! Ходїм камрати до ґастгавзу, то і вас почестую.
ДЇВЧАТА. А нам пора розійти ся. Добраніч парубята — веселїть ся здорові. (Дївчата розходять ся, парубки за Тимком ідуть до коршми).
