Сторінка:Марко Вовчок. Два сини й інші оповідання (Краків, 1940).djvu/14

Цю сторінку схвалено

Живу… Дивлюсь, як хата валиться; чую, що й сама я пилом припадаю — якось туманію, наче жива у землю входжу.