Пантелеймон Куліш (1819—1897), сучасник і приятель Шевченка, член „Кирило-Методіївського Братства”, хоч і почав свою літературну діяльність ще в 40-ових роках минулого століття, то проте „на повний зріт” виріс щойно в т. зв. „по-шевченковій добі”, себто в 60-их до 70-их рр. XIX віку, коли він став найвизначнішою постаттю та провідником усього українського письменства того часу.
В багатій літературній спадщині цього українського клясика одно з перших місць займає „Чорна рада”, роман-хроніка подій 1663 року, найкращий белетристичний твір „гарячого Куліша”. Хоч п'ять перших розділів цього роману були надруковані вже в 1845 р., проте ціла хроніка появилася друком щойно в 1857 р. З того часу „Чорну раду” багато разів перевидавали і кожне таке видання швидко розходилося, — це свідчить про велику популярність цього твору. І він справді на це заслуговує, заслуговує своїми мистецькими та морально-виховними вартостями, тим більше, що це була перша, наскрізь удала спроба українського історичного роману. Хронікою назвав автор свій твір із скромности, з огляду на його побудову (теорія письменства вимагала тоді одностайности героя).
Роман „Чорна рада” має тривалу літературну вартість, це книга, що її завжди радо читатимуть усі. Мистецькі вартості цього Кулішевого твору — це передусім цікава фабула-сюжет, далі цілий ряд майстерно виведених постатей-персонажів та низка вдало змальованих і добре простудіованих ситуацій-епізодів, і врешті — соковита-багата мова. Взагалі з погляду композиції, змалювання характерів, середовища, історичного тла, акції — це роман зразковий. І українська критика ще й досі вважає його найкращим