Цю сторінку схвалено
— Олешко! Олешко Наум! звідкіля ти взявся?! — дивувалися люди й на якийсь час забули й про пожежу.
— З неба впав, дурні! Ха, ха, ха!
Олешко реготався несамовито й плескав у долоні.
— Добре горить! важно горить! Ха, ха, ха! Є де руки погріти! Ха, ха, ха! Є де люльку запалити! А що, добре? чи й мій ланок тут згорить? Ха, ха, ха! А Настя де? де Настя? Отам? там?..
Олешко вказав на стіг сіна, що вже палав навкруги, розігнався, що сили було, й плигнув в огонь.
За годину витягли вже мертве, обгоріле Олешкове тіло
17–29. IV. 1885.