Сторінка:Конан Дойль. Танцюючі Фіґурки (Львів, 1925).djvu/3

Цю сторінку схвалено
Танцюючі фіґурки.
 

Шерльок Хольмс вже від кількох годин сидів, схилившися над порцеляновою чаркою. В ній готувався якийсь хемічний витвір, що видавав дуже неприємний запах. Голова упала на груди, а вузькі плечі були так зігнені, що ціла постать мойго приятеля нагадувала великого сірого птаха з чорним чубком.

— Ти вже покинув замір закупна південно-африканських акцій, Ватсоне? — спитав він нагло.

Я не міг сховати здивовання з сього питання. Хоч Шерльок Хольмс часто давав мені доказ надзвичайних здібностей, але на сей раз для мене було зовсім незрозумілим, як міг він відгадати мої думки.

— Звідки можеш ти се знати? — спитав я його.

Хольмс обернувся до мене. В руці тримав шкляну рурку, а запалі його очі дивилися весело.

— А що, Ватсоне, ти дуже здивований? — спитав він.

— Дійсно, мені дуже дивно.

— Властиво я мушу вимагати від тебе сього признання на письмі.

— Чому?