По асфальту порожніх душ
по каменю росколотих жадань
мілійон розпросториних рук,
і ракетами крик за грань.
Ви до життя ставитесь надзвичайно грубо,
що все так просто як на долоні.
Раптом сонце ударилось руба
велитенським екраном в просторі.
І струмчасто на землю ціліндри
золотого весняно
і ударився вітер об цітри,
замузичених обріїв п'яно.
І на мент в корпусах машинових,
в установах, помешканнях, хатах
на очах і в устах рубінових
заблакитнилась посмішка красна.
І ударилась мисль об простори
як в в'язниці за ґратами жулік.
І блеснули думки метеори,
що об панцер відскакують кулі.
