І.
Камєнь, ѥго жє нєбрєгоша
зыждущие, сєй бысть во
главу оугла; отъ Господа
бысть сєй, и єсть дивєнъ
во очєсѣхъ нашихъ.
Псалом CXVII., ст. 22.
Кругом неправда і неволя,
Народ замучений мовчить;
А на Апостольскім престолі
Чернець годований сидить;
Людською кровию торгує [1]
І рай у найми оддає.
О, Боже! суд твій правий всує, [2]
І всує царствіє твоє!
Розбійники, людоїди
Правду побороли,
Осміяли твою славу
І силу, і волю.
Люде стогнуть у кайданах, [3]
Немає з ким взятись,
Розкуватись, одностайне,
Односердне стати
За евангелию правди,
За темниї люде.
Нема кому!... Боже, Боже!
Чи то ж і не буде?
Чи настане великий час
Небесної кари?
Чи розломим три корони [4]
На гордій тіарі?
|