— 178 —
Посланіє
Славному П. Ј. Шафарикові.
При поемі »Иван Гус«, або »Єретик.«
Запалили у сусіда
Нову добру хату
Сусіде злі;[1] нагрілися
Та й полягли спати,
І забули теплий попіл
По полю розвіять…[2]
Лежить попіл на розпутті,
А в попелі тліє
Огню искра великого,
Тліє, не вгасає,
Підпалу жде, як той местник
Часу дожидає,
Злого часу.[3] Тліла искра,
Тихо дотлівала
На розпутті широкому,
Та й гаснути стала.
От-так Німота запалила
Велику хату, і сімью —
Сімью Славян розъєдинила,[4]
І нишком тихо упустила
Усобиць лютую змію.
Полилися ріки крови,
Пожар погасили,[5]
А Німчики пожарище
Й сиріт поділили;[6]
Виростали у кайданах
Славянськиї діти,
І забули невольники,
Чиї вони діти.[7]
|
- ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>
: для виносок під назвою p1
не вказано текст
- ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>
: для виносок під назвою p2
не вказано текст
- ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>
: для виносок під назвою p3
не вказано текст
- ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>
: для виносок під назвою p4
не вказано текст
- ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>
: для виносок під назвою p5
не вказано текст
- ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>
: для виносок під назвою p6
не вказано текст
- ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>
: для виносок під назвою p7
не вказано текст