З ПІСЕНЬ НЕВОЛІ.
Коли-б був я сокіл вільний, Я-б летів на зустріч сонцю І кричав-би по під небом Всім живим мерцям про його. Коли-б був я дубом пишним, Простягав-би я галуззя До проміння золотого І тягнувся-б вгору, вгору.
