Всіх там, у полі, уклоном низьким
Жито привітно стріває,
Сонце ласкаве промінням своїм
Рівно для кожного сяє.
Станем ми в полі на стежці глухій,
Стане нам тепло і ясно,
Стомлене серце під шум польовий
Стихне і солодко засне.
Сонце погасне, і ніч прилетить
З чарами, сріблом, красою.
Пісня кохання в гаю задзвенить,
Нас зачарує собою…
Цілу ми ніч проблукаємо там.
Ранком ми підем щасливі…
Буде проміння всміхатися нам,
Будуть кивати нам ниви…
