— 149 — Муравйовському багнеті, так і цілий український радянський уряд і ціла Українська Радянська Республика були тільки ширмою, „над- стройкою“ над політикою Совітської Росії. Що ж давала Україні совітська російська окупація ? В яких формах провадилась вона? Не будемо говорити тут про „благie“ наміри Ради Народніх Комісарів: коли вони, може, й були в теорії, то в окупаційній практиці не можна знайти навіть їхніх слідів. Головнокомандуючий російським совітських військом Муравйов, взявши Київ (після кількаденного варварського артилерийського бомбар- довання з навмисним підпалювання будинків), писав в своем у знамени- тому ,наказі ч. 14“ про встановления совітської“ влади на Україні: „цю влад у ми несемо здалекої півночі на вістрях своїх штиків і там, де її встановляещо, всемірно під- тримуємо її силою цих штиків.“ До цих слів трудно щось додати. Дійсно, російські большевики несли совітську владу на Україну на вістрях російських штиків. А принесши, заходились в такий спосіб „всемірно підтримувати її штиками“, що викликали до себе майже за- гальну ненависть української демократії. IIирокі робітниче-селянські маси Росії, міацанство і навіть бур- жуазія російська на Україні бачили, по справедливости, в муравйов- ській „совітській політиці „возсоединеніе Руси“ – науку для „хахлов“. І через це в боротьбі проти Цен гральної Ради московським большевикам допомогали навіть їхні клясові вороги — російське хіщанство, буржуазна інтеліtепція, дрібва буржуазія і навіть старі царські поліцаї на Україні. *) Всі ці елементи використали приход большевиків на Україну для лютої помсти УкраїIL:1м за їхній „сепара- тиви“. Під їх проводом було вчинело по всій Україні жорстокі по- гроки української інтелігенції. Розаrітоване і розлючен московське військо вбивало часто кожного, від кого чуло українську мову, кого бачило у вишитій сорочці чи сивій шапці, в Київі, в числі многих Українців, було звірськи замордовано бувішого міністра земельних справ Центральної Ради О. ЗаруҳНого, укр. соц.-рев., що належав до лівої Трупи партії, члепа Пентральної Ради журналісга I. II угача, україн- ського соціял.-революціонера, і старого партійного діяча — українського соціял.-революціонера Бочковського, що так само, як і Зарудний, більш співчував лівій течії партії, в боротьбі з українською інтелі- генцію часто відходила на друге місце боротьба болышевиків в буржуазіею. Одночасно знищенням української інтелігенції нищилась і україн- ська культура. З теоретичного рівноправства мов і культур в дійсности виходило безоглядне, як і за старого царьского режиму, панування великоруської, московської культури. У всіх урящових і громадських установах панувала московська мова. в школах середніх та вищих і взагалі у всіх мійських школах повертались старі норядки : московська мова, московський інтеліrент - педагог знова займали свої старі
- ) в Київі підчас вуличних боїв українського війська з большевицьких
було вбито українськими козаками в отелі „Ilpara“ при кулеметах кількох поді- цаin-ҳонархистів, що бились проти Українців вкулі з большевиками,
