— Іде таки, бестія! — скрикнув він. — Викинув дві тисячі фунтів. От диво, а не злодій. Отже-ж я за тобою хоч на край світа поїду; але так, можливо, ти всі покрадені грошики спустиш!
І, справді, у сищика були підстави до такого висновку. Од того часу, як вирушив з Лондону, містер Фогг витратив на дорогу, премії, на купівлю слона, застави й штрафи біля п'яти тисяч фунтів. Таким чином частина грошей, що мала дістатись на користь сищика, все зменшувалась.
„Рангун“ також належав до півострівної та східної компанії й вживали його для переїздів в Китайськім та Японськім морях. Це був залізний гвинтовий пароплав, що уміщав 1760 тон з машиною в чотиріста сил. По прудкости він дорівнював „Монголії“, але ріжнився від неї меншою вигідністю кают. Таким чином містріс Ауду неможливо було умістить так, як того бажав містер Фогг. Тим часом перехід був всього в три тисячі пятьсот миль і тягся лиш одинадцять чи дванадцять день, а містріс Ауда була не дуже вередливою пасажиркою.
Першими днями того переїзду містріс Ауда ближче познайомилась з містером Фоггом. При всякім випадку вона висловлювала йому щиру вдячність, яку спокійний джентльмен приймав цілком байдужно та холодно. Жоден рух, жоден жест не виявляли в ньому хоч будь-якого, навіть самого непомітного хвилювання. Він пильнував, аби молода жінка ні в чому не терпіла невиго-
