— Це ваше право, — відмовив суддя. Фікс почув, що в його по спині неначе полізла мурашня. Він знову заспокоївся, почувши, що суддя вважаючи на те, що Філеас Фогг і його слуга чужоземці — визначив для кожного величезну суму застави — по тисячі фунтів.
Таким чином визволення коштувало містерові Фоггові дві тисячі фунтів.
— Я плачу, — промовив джентльмен.
І з мішка, що ніс Паспарту він витяг грубу паку банкових білетів, котру виклав на стіл перед авдітором.
— Ці гроші буде вам повернено, коли вас випустять з вязниці. А зараз вас увільняємо на поруки.
— Ходім, — сказав Фогг до Паспарту.
— Хай вони мої черевики віддадуть, — гукнув обурений Паспарту.
Черевики йому віддали.
— І дорого-ж вони коштують — пробурмотів він. — Більш як тисячу фунтів кожний… Та ще й до того муляють, проклятущі! І, похнюпившись, пішов він за містером Фоггом, який повів під руку містріс Ауду. Фікс все ще сподівався, що його злодій не викине даремне таких грошей і відсидить свій строк у вязниці. І він кинувся слідом за містером Фоггом.
Містер Фогг взяв карету й сів в неї разом з містріс Аудою та Паспарту. Фікс побіг за каретою, яка швидко спинилась на понадбережжі вулиці.
За пів милі від неї, з'явився „Рангун“. На щоглі було піднято прапор до вирушення. Було одинадцять годин. Ще ціла година була в розпоряджені містера Фогга. Сищик Фікс тупнув з серцем ногою об землю.
