— І ось пара черевиків осквернителя, як наочний доказ злочину, — додав авдітор, поставивши черевики на своїм столі.
— Мої черевики! — скрикнув Паспарту, що не міг утриматись од мимовольного вигуку.
Читач певне догадався, як вийшла вся ця плутанина. Філеас Фогг і Паспарту давно забули про випадок в Бомбеї, котрий і привів їх тепер до залі суду в Калькуті.
Справді, шпиг Фікс одразу зрозумів, яку вигоду він може мати з цього випадку. Він постановив одкласти свій виїзд на дванадцять годин і пішов до жерців пагоди Малебар-Гілль. Знаючи, що англійський уряд ставиться дуже немилосердно до таких справ, він обіцяв їм, що вони одержать значну нагороду й зо слідуючим потягом скерував їх по слідах містера Фогга. Однак через те, що визволення містріс Ауди затримало Філеаса Фогга, то Фікс з індусами прибули в Калькуту раніш містера Фогга й його слуги; їх вже дожидався суд, попереджений депешою про злочин, щоб заарештувати, як тільки вони прибудуть до Калькути. Можна уявить собі ніяковість, в якій перебував Фікс, довідавшись, що Фогг ще не приїхав в Калькуту! Він мусів прийти до думки, що його злодій зупинився на якійсь-небудь станції, не доїхавши до Калькути й втік на північ Індії. Двадцять чотирі години стеріг Фікс на вокзалі срашенно стурбований цією думкою. Як-же він був радий, коли ниньки вранці побачив, нарешті, містера Фогга, правда з молодою містріс, присутність якої була йому зовсім незрозумілою. Зараз таки він післав до їх полісмена й таким чином Філеас Фогг, Паспарту й вдова раджі Бунделькунду опинились перед судом.
З зрозумілою цікавістю слідкував Фікс за процесом. Справді, в Калькуті, як і в Бомбеї чи в Суеці ще не було наказу про заарештовання.
