острови Ґаваї, де був забитий дикунами славетний мандрівець Кук.
Так подорожував по всіх усюдах Жюль Верн разом з своїми героями.
Всі фантастичні „подорожі“ Верна мають вигляд справжніх подорожів. Писав він їх, як відомо, користуючись широко морськими картами, всякими славетними мандрівками, словниками, нотатками морських припливів і відпливів. З таких річей складалась його велика бібліотека на яхті „Св. Михайла“; такі самі речі має при собі й рукопис його „Місто в Сахарі“ — тут ми бачимо цілу низку чисел, плани морських і надземних шляхів, вирізки з газет і т. ин.
До кожного рукопису Жюль Верн доклав силу праці. Він уважно студіював намічену тему й щоб не вийшло ніякої помилки писав усі свої речі олівцем; переглядаючи свої рукописи перед тим, як здати їх до друку, він літеру за літерою обводив чорнилама, провіряючи таким чином кожне найменше слівце.
Освічені сучасники Жюль Верна поділялись на два ворожих табори: одні вважали його пророком, людиною — багатою на інтуіцію, другі — просто шахраєм, неможливим фантастом, що не знає міри своїм вигадкам.
В наш вік здійснених „Наутілюсів“, широкого уживання елєктрики, майже повного опанування повітрям — можливий тільки перший погляд, погляд на Жюль Верна, як на великого пророка, поета науки.
Наукові романи Верна заполонили не одну юнацьку душу й прихилили до студіювання природничих наук, а цим самим спричинились до більшого їх розвитку.
