Як вона була страшенно здивована, коли побачила себе в вагоні залізниці, одягнену в европейську одіж та оточену зовсім незнайомими їй людьми. Поперед всього її товариші по подорожі попеклувались про її оздоровлення й, щоб трохи підкрепить її — дали випить скілька крапель лікеру.
Потім сер Кромарті розповів їй всю її історію. Він особливо підкреслював самозречення містера Фогга, котрий не вагався офірувать життям для її визволення, а також сміливість та винахідливисть Паспарту, дякуючи якому вся справа вийшла так на добре.
Містер Фогг спокійно мовчав під час того оповідання. Паспарту, завстидавшись того, що його так вихваляв отаман, буркотів стиха, що те все, мовляв, нічого не варто.
Містріс Ауда щиро дякувала своїм визволителям не стільки словами, як сльозами. Її чудові темні очі ясніше всяких слів висловлювали її подяку. Потім, коли вона перенеслась думкою до того, що їй довелось витерпіти, й знову побачила ту землю, де її ждала ще велика небезпека — вона проти волі здрігнулась. Філеас Фогг цілком зрозумів, що діялось в душі молодої жінки. Щоб заспокоїти її, він запропонував довезти її до Гонґ Конгу, де вона могла залишитись поки все заспокоїться. Однак же й ця ввічлива пропозіція була зроблена звичайним, спокійним і холодним тоном.
Містріс Ауда з подякою приймила її. В Гонг-Конгу, як виявилось, мешкав її родич, багатий купець також парс по походженню. Гонг-Конг місто зовсім англійське, хоч і стоїть на китайськім березі. Тут містріс Ауді було безпечніще, як де-инше в цілій Індії.
Опів-до-першої години дня потяг прибув до Бенаресу. Браминські байки запевняють, що Бенарес стоїть на місці старожитнього Казі, який
