О десятій годині провідник дав знати, що прибули до Аллагабаду. Тут знову починалась залізниця й звідсіль до Калькути було менше доби їзди.
Філеас Фогг повинен був таким чином вчасно прибути до Калькути, щоб втрапити на пароплав, який вирушав до Гонг Конгу лиш на другий день 26 жовтня в полудень.
Молоду вдову привезли на двірець. Паспарту доручили закупить для неї необхідний туалет: сукню, шаль і т. ин. На це Філеас Фогг грошей не жалкував, аби тільки придбати все необхідне для молодої женщини.
Зараз-таки Паспарту пішов по вулицях Аллагабаду — „Божого міста“, в перекладі з індійської мови. Індуси ставляться з великою пошаною до цього міста, позаяк воно лежить там, де зливаються дві священних річки: Ганг і Джумна. На ці ріки сходяться богомільні прочане — тубольці. Як оповідають байки Рамайяни, Ганг починається з неба, звідкіля спадає на землю милостивою волею Брами.
Роблючи закупки, Паспарту разом з тим оглядав місто, яке колись захищалось чудовою фортецею, а тепер вона виконувала обов'язки міської вязниці. В цім, колись торговельнім та промисловім місті, не було тепер ні гандлю, ні промисловости. Даремне Паспарту шукав крамниці з новинками, немов би він був на Регент-Стріті за скілька кроків од Фармера й К°. Він ледве знайшов потрібні йому речі у старого жида, що торгував вбранням та ріжним иншим крамом. Він купив сукню з шотланської тканини, широку кирею та роскішну кожушинку з видрових шкірок, за яку він не вагаючись заплатив шістьдесять п'ять фунтів.[1]
- ↑ Тоб-то звиш тисячі двісті гривень на наші гроші.
